Дивувались туалетам, шукали нациків, чавили машини. Ще одна історія окупації

Російські солдати вірили, що за два дні дійдуть до Києва. Дехто мріяв залишитися тут жити

Відвезли гуманітарку в село Бобрик Броварського району. Говорили з мешканцями. Прості, хороші наші люди.

Росіяни стояли тут три тижні. Під окупацією залишалося кілька сотень людей.

Російські солдати різного віку, але багато дуже молодих. "Діти", кажуть на них мешканці. Солдати здебільшого поняття не мають, що вони тут робили. "Нам сказали, ось там Київ, там живуть фашисти". "Покажіть, де у вас тут живуть нацики".

Вірили, що за два дні до Києва дійдуть. Дехто мріяв тут залишитися жити. Дивувалися, чому так багато блокпостів і чому їх тут так "зустрічають".

Подив і шок від української цивілізації. Як це — село і асфальтована дорога? Як це — люди мають трактори і машини? Як це — туалет і душ у хаті?

Ходить анекдот: бурят заходить в хату, заходить в туалет, бачить унітаз. "О, у них колодец прямо в доме!"

Етнічно були різні. Буряти, зокрема.

Правда й те, що залишають за собою срач у буквальному сенсі слова. Дехто жив прямо у сільраді. З відповідними наслідками. Боялися своїх же. Недовіра між різними підрозділами російської армії. "Ви до них не ходіть, вони й**нуті", — на своїх же.

Деякі шукали, як злиняти. Просили знайти українські набої, щоб прострелити собі ногу з надією опинитися в білоруському шпиталі.

Повторювана річ: легкові машини, розчавлені російськими танками. Те, що ми бачили у Бучі та Гостомелі, — те саме по інший бік Києва. Один чоловік їхав із сусіднього села, був обстріляний росіянами, вистрибнув з машини. Танк її наступної миті розчавив. Коли ми виїжджали з села, здається, бачили цю машину — це тепер розчавлена суміш заліза. Схоже, росіяни роблять це for fun. Або це гра в "какой я сільний".

Староста, Микола Григорович, з села не виїжджав. "Дружина каже: я тебе тут самого не залишу. А я кажу: а я село не залишу". Кілька разів був на межі розстрілу. На початку зав'язали очі, водили селом, казали між собою: "А давайте лучше его расстреляєм".

Для росіян справді незрозуміло, хто такий староста. Називали його "губернатором". Не розуміють, що у нас старост обирають, що це людина, пов'язана передусім зі своєю громадою, а не з вертикаллю влади.

У Броварському районі понад 20 сіл були окуповані. У деяких ділянках дуже багато руйнувань. Страшенно боляче на це дивитися. Це часто "російська рулетка": до твого сусіда прилітає і його вбиває уламком, а до тебе — ні.

Посеред села — розтрощений снарядами і спалений магазин. Рудий почорнілий скелет будівлі.

Над ним підіймається високе красиве синє українське небо.

Оригінал