Незалежна Україна є смертельною загрозою для імперської Росії
Або ми — або вони
В легкості знищення росіянами українців, які відмовляються визнати себе росіянами, добре читається архетип міфологічної свідомості, на якому постійно паразитують західні фільми про "зомбі-апокаліпсис".
З цієї точки зору, активно навіюваної російською пропагандою, українець, який під впливом Заходу перестав визнавати себе росіянином, — це, власне, "зомбі", який вже, по суті, не є людиною (бо його "вкусила" західна ліберальна/"фашистська" пропаганда), хоча має людиноподібний вигляд. Ба більше, тих, до кого він дотягнеться/доторкнеться, він також перетворює на зомбі. Тому вбивати таких зомбі можна та треба без жодного жалю ("це вже не люди"), як це й роблять персонажі "Від заходу до світанку", "Оселі зла" тощо.
Ось чому, захопивши якесь українське місто, росіяни одразу пильно придивляються: хто там "люди" (визнають себе росіянинами), а хто людиноподібні зомбі (власне "українці"). Цих останніх треба винищувати, аби від їхнього впливу не постраждали інші.
За радянських часі в ролі невиправних "зомбі" виступали незламні українські дисиденти та члени руху опору Совєтам
Мушу визнати, що в цьому є певна рація: якщо українців, які не визнають себе росіянами, залишити живими й допустити їхнє проникнення всередину російського суспільства, вони там "покусають" і перетворять на антиімперських "зомбі" також інших в'язнів цієї "в'язниці народів" — як це вже бувало за радянських часів (де в ролі невиправних "зомбі" виступали незламні українські дисиденти та члени руху опору Совєтам).
Тому смертельною загрозою для нинішньої Росії є не "квітуча, успішна Україна" (як думали й думають наївні західні ліберали), а будь-яка незалежна Україна — власне, так само, як смертельною загрозою для нинішньої імперської Росії є й Захід з його лібералізмом. Або ми — або вона. Ми це розуміємо і Путін це чудово розуміє. Проблема наразі в тому, що західні політики та інтелектуали, хоч і допомагають нам і дуже потужно підтримують нас, всієї глибини цієї проблеми або не розуміють, або не хочуть розуміти, або розуміють, але не воліють визнавати це вголос (знаю приклади всіх трьох типів). Тут треба діяти за принципом "крапля камінь точить".
