Не можу дивитись кіно

Останнім часом не можу дивитись фільми радянських часів про революцію, колективізацію. Мене батьки виховували в дусі патріотизму. Коли починають говорити щось погане про комуністів, я згадую свого батька, який був впевненим ленінцем. Він був чистим в думках і діях. Щоб випиляти дошку на кухню, він їхав на інший кінець міста, де розташовувалась бухгалтерія, щоб заплатити за електроенергію, використану для роботи станка. Колись в радянські часи за столом під час обіду я мала необережність висловитись про вибори, що немає фактично вибору, бо кандидат один. Батько не балакав зі мною майже тиждень. Я поважала його погляди, як і багатьох інших. Але згодом я взнала, як винищили найкращих людей нації. Кажуть, що в "перевернутому" будинку у людини починає йти обертом голова, їй стає дуже не комфортно. Так само я почуваюсь, коли дивлюсь фільми про 17 – 30 роки. Інколи уявляю, яким би було зараз наше життя. В той час було поняття честі, гідності, патріотизму. Хіба можна собі було уявити бійку в Державній Думі, чи розмову за столом при гостях про гроші, чи нецензурний анекдот за столом. Виховання проходило через кілька поколінь. Нажаль, і досі важко зустріти дійсну інтелігентність, вихованість.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

6

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"