Захід має озброїти Україну, щоб зупинити геноцид у серці Європи

Українські військові вже показали свою здатність перемогти Росію

Поки Україна продовжує звільняти райони на північ від Києва, світова аудиторія стикається з шокуючими фото і відеодоказами злочинів проти людяності. Тижні, проведені під російською окупацією, колись перетворили сонні передмістя української столиці у величезне поле для вбивств. Стає все очевиднішим, що сили вторгнення Путіна чинили воєнні злочини, які перегукуються з найгіршими ексцесами тоталітарного XX століття, – пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

Це не поодинокі випадки і не випадкові акти жорстокості. Навпаки, вони розкривають наміри геноциду, що є основою путінської війни в Україні. У містах і селах по всьому регіону українські війська стикаються з напрочуд схожими сценами звірячої бійні, які вказують на навмисний план винищення. По вулицях валяються трупи, багато хто зі зв'язаними руками. Жертв ховають у братських могилах або складають у підвали. Магістралі усіяні згорілими машинами та обвугленими людськими рештками.

Розкриті під Києвом звірства дають похмурий натяк на те, що може відбуватися в інших частинах України, у регіонах, які зараз під російською окупацією. Ми вже знаємо, що армія Путіна завдавала ударів по цивільному населенню під час кампанії невиборчих артилерійських і повітряних бомбардувань, внаслідок якої цілі міста перетворилися на руїни, а тисячі людей загинули. Тим, хто пережив це, загрожує примусова депортація до Росії і невизначене майбутнє у вигнанні.

Тим часом, повідомлення про сексуальне насильство і тортури в окупованих частинах України стали звичними. У містах, які контролює Росія, путінські війська систематично заарештовують місцевих чиновників, журналістів, активістів і громадських діячів у конвеєрі сталінських зачисток, спрямованих на обезголовлення будь-якого потенційного українського опору. Коли цілям вдається уникнути захоплення, родичів беруть у заручники. Повідомляється, що багатьох з викрадених стратили, але точну кількість загиблих неможливо уточнити, поки український контроль над регіонами не відновлено.

Масштаби злочинів Росії в Україні, на жаль, не викликають подиву. Протягом останніх восьми років путінський режим виливав на російський народ невпинний потік пропаганди, спрямованої на демонізацію та дегуманізацію українців. Протягом усього цього періоду підконтрольні Кремлю російські ЗМІ послідовно зображували українців віроломними лакеями західного імперіалізму та ошаленілими націоналістами, які керуються ірраціональною русофобією.

Тим часом, сам Путін не раз ставив під сумнів право України на існування, часто стверджуючи, що українці – це лише заблукалі росіяни, які були збиті зі шляху та штучно відокремлені від батьківщини. Путін висловив своє заперечення української ідентичності в довгому есе від липня 2021 року, в якому сучасну Україну звинувачував в окупації історично російських земель, водночас дивно стверджуючи, що український суверенітет можливий лише у партнерстві з Росією.

Особиста зацикленість російського керманича на Україні посилювалася протягом усього правління, і відображає його пекуче обурення через вигадану несправедливість розпаду СРСР. Путін розглядає розпад СРСР як "кончину історичної Росії", а подальше поширення демократії бачить як західну змову проти його країни. Пострадянське становлення незалежної і демократичної України стало втіленням цих двох його нав'язливих ідей.

У серії тривожно-безрозсудних звернень, виголошених під час лютневого вторгнення, Путін затаврував Україну як "антиросійську" на чолі з "неонацистами" і пообіцяв "денацифікувати" країну. Враховуючи, що Україна – демократична країна з всенародно обраним президентом-євреєм та ультраправими маргіналами, яким постійно не вдається отримати більше 2% голосів, ці заяви про нацистів є сміховинними. Тим не менш, безпідставні слова Путіна охоче приймають на віру десятки мільйонів росіян, які живуть у кремлівській пропагандистській мильній бульбашці.

Цей сфабрикований наратив про "нацистську Україну" відіграє вирішальну роль у підтримці населенням війни і водночас підвищує терпимість російського суспільства до звірств. Попри широку поінформованість про руйнування, що відбуваються в Україні, пересічні росіяни переважно не опираються вторгненню. Недавнє соціологічне опитування "Левада-Центру" показало, що рейтинг схвалення Путіна фактично зріс на 12% до чотирирічного максимуму. Після початку бойових дій з Україною становить 83%.

Зараз ми є свідками лякаючого підтвердження знаменитого попередження Вольтера про те, що ті, хто може змусити вас повірити в абсурд, можуть змусити вас чинити злочини. Російських солдатів вчили заперечувати саме існування України та закликали ставитися до всіх українців як до нацистів. Їхнє спотворене визначення "нациста" почало включати будь-якого українця, який з ними не згоден, і перетворило понад 40 млн українців на законні цілі.

Деталі недавніх військових злочинів Росії у Київській області викликали широке міжнародне обурення. Президент Європейської ради Шарль Мішель висловив шок від "нав'язливих картин звірств, вчинених російською армією", і пообіцяв, що подальші санкції і підтримка з боку ЄС не за горами. У заяві від 3 квітня міністр закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс пообіцяла: "Ми не заспокоїмося, поки винні у звірствах, зокрема воєначальники і окремі особи путінського режиму, не постануть перед правосуддям".

Хоча розмови про притягнення Росії до юридичної відповідальності вітаються, поточним пріоритетом має бути захист населення України від подальших злочинів проти людяності. Цього можна досягти лише за рахунок термінового та різкого розширення постачань зброї в Україну.

Західна військова допомога вже мала серйозний вплив на війну, але більша частина зброї, доставленої в Україну досі, підходила для повстанців, тоді як Києву тепер потрібно виграти війну із застосуванням звичайних озброєнь. Для цього потрібно більше танків, артилерії, літаків, вертольотів, ракетних систем і боєприпасів, а також достатніх додаткових запасів протитанкових і зенітних засобів, які вже довели свою ефективність проти армії Путіна, що вторглася.

Збільшення постачання зброї в Україну вимагатиме чималої політичної мужності. Протягом кількох місяців західні лідери вагалися щодо постачання наступальних озброєнь в Україну, побоюючись спровокувати Путіна. Однак у міру ескалації російських злочинів це застереження необхідно порівнювати зі значно більшою небезпекою розгортання геноциду в серці Європи. Нині явно необхідні термінові військові дії, щоб запобігти тому, що інакше невдовзі може стати одним із найтяжчих злочинів проти людяності з часів Гітлера і Сталіна.

Якщо Україну негайно забезпечать необхідним озброєнням, шанси на позитивний результат великі. Українські військові вже показали свою здатність перемогти Росію на полі бою та сповнені рішучості захищати свої домівки. Вони усвідомлюють, що саме існування їхньої країни залежить від здатності перемогти Путіна, і гостро усвідомлюють долю, яка чекає на них та їхніх близьких, якщо зазнають невдачі. Західні лідери тепер мають дати їм інструменти, щоб закінчити роботу.

Переклад Gazeta.ua