Росія змінює тактику ракетних обстрілів

Окупанти намагаються зруйнувати нашу логістику

За останні дві доби тричі "прилітало" по нафтобазах і складах паливно-мастильних матеріалів. Ну і додамо обстріл Лисичанська. Росіяни, випробувавши на собі, що таке проблеми з логістикою, намагаються в міру своїх сил влаштувати те ж саме Україні. І мета не лише у тому, щоб завадити постачанню Збройних сил. Хочу нагадати, що у країні починається посівна. І сільгоспвиробники є найбільшими сезонними споживачами палива. Другий великий – Укрзалізниця, про важливість якої зараз згадувати зайве. І вже в останню чергу – автотранспорт, а це доставка товарів.

На даний момент критичних збитків (у масштабах країни) РФ не завдала. Але давайте поставимо собі питання – чи можливе гарантоване прикриття всіх великих складів палива? А вони є у кожній області.

Або оцінимо географію останніх ударів, яку підтверджують зведення нашого Генштабу. Очевидно, що Кремль намагається створити проблеми із забезпеченням на лінії Львів-Рівне-Житомир-Київ. Це спроба убезпечити своє поліське угруповання від потужного флангового удару з боку Житомира та Овруча. Точніше відтягнути момент такого удару.

Друга група цілей – склади із продовольством. Це, помножене на спробу створити проблеми з ПММ, ускладнює переміщення товарів сьогодні (пам'ятаємо, що війна – це ще й економіка: експорт та імпорт важливі), а також зменшує обсяги продовольства з якими Україна може виходити на світовий ринок наприкінці 2022 і на початку 2023 року. Наприклад, по зерну ми прямі конкуренти з РФ.

Таким чином, підходимо до необхідності роботи у нових умовах. І ідея проста: стаціонарна "нафтабаза" є гарною мішенню, оскільки знаходиться на місці, має велику площу і не сприймалася нашою стороною як першочергова мета противника. Водночас адекватна відповідь на такі загрози сформульована давно: розосередження та мобільність.

Як це зробити? Згадуємо про УЗ та її парк вагонів. Його обсяги можна порівняти з обсягами нафтосховищ і складів ПММ. Перше рішення – "мобільні нафтобази", які:

а) перебувають у русі (навіть у межах однієї області). Постійно не треба. Досить переміщення один раз на дві доби, наприклад;

б) мають менші обсяги зберігання, ніж більша "нафтобаза". Таким чином, навіть ураження одного невеликого складу з 5-6 вагонів буде в рази менш чутливе, ніж приліт, наприклад, у Калинівку.

У багатьох виникне питання: а як бути із завантаженням таких складів – все одно необхідні потужності великого складу/терміналу. Так, можливо. Але при використанні схеми "мобільних складів палива" можна перейти на роботу через відносно невелику кількість базових складів. Які прикрити від атаки з повітря простіше, ніж намагатись розтягнути ресурси нашої ППО на закриття неба над кожною більш-менш великою нафтобазою в областях.

Ну і другий крок такого підходу – плече від залізниці до споживача. Бензовози, аналіз можливості зберігання невеликих обсягів ближче до кінцевого користувача.

Таким чином, замість мережі вузлів зберігання, ураження кожного з яких може створити проблеми для окремої області, можемо перейти на децентралізовану систему з безліччю невеликих вузлів. Де навіть втрата одного буде несуттєвою в масштабах всієї мережі.

І, нарешті, на зовнішніх ринках ми маємо говорити про спроби РФ створити проблеми гуманітарного характеру у тилових регіонах України та викликати дефіцит продовольства на світових ринках наприкінці 2022 року. Останнє може спровокувати зростання напруженості у низці регіонів і буде використано Кремлем як привід початку діалогу про пом'якшення чи скасування санкцій.

В українських інтересах не дати реалізуватися кремлівським планам: як короткостроковим (створення проблем із ПММ сьогодні), так і середньостроковим (обмежити експортні можливості України наприкінці 2022 року та створити базу для торгу про зняття санкцій з РФ).

Оригінал