Немає відчуття, що минув місяць війни. Він зліпився в один безкінечний день

Ввечері цього довжелезного дня буде перемога

У багатьох людей, і у мене зокрема, нема відчуття, що минув місяць. Бо він і не минув, а зліпився в один безкінечний день, який ніяк не завершиться.

Бомби, які прилетіли вночі 24 лютого, впали сьогодні зранку. І потім почалась ота вся круговерть з атаками і відступами, втратами і успіхом, обстрілами міст і запуском величезної фабрики із переробки ворогів на шматки обгорілого і розірваного нерухомого м'яса.

Оті наші короткі перепочинки на сон – просто відключки, які не можна рахувати ночами. Ніч є психологічним відтинком, який відрізає сьогодні від завтра. Та ми наразі не можемо нічого відрізати. Україна 24 лютого прокинулась і з того часу так ще і не лягала спати. І наразі не збирається.

Ввечері цього довжелезного дня, скільки б він не тривав, буде перемога і завершення війни. Коли з нашої землі забереться останній орк. Коли перестануть лунати постріли і вибухи. Коли люди вийдуть із укриттів і підвалів. Коли засмаглі від вибухів і пороху українські військові розслаблять заціпенілі пальці і опустять зброю. Коли мільйони українців повернуться додому.

Тільки тоді ми зможемо вмитись як слід, випити чаю і заснути, залишивши цей день позаду.

Тільки тоді і настане завтра.

Оригінал