Чи може Україна повернути собі ядерний статус
Треба бути реалістами
Давайте я простою мовою та логікою інженера поясню про повернення ядерного статусу, щоб не було ілюзій та завищених очікувань.
Почну з базових речей: чи був реальний статус? Якщо він був, чому ми цей статус втратили? Чи можемо ми збагачувати уран? Чи можемо ми клонувати технологію створення атомної бомби? Чи можемо ми відтворити СС-20 з українською ядерною головною частиною?
1. Коли в тебе на території стоять ракети з ядерними боєголовками – це не означає, що ти ядерна держава. Наскільки мені відомо, коди запуску нашого ракетно-ядерного арсеналу знаходилися в Москві, і ми не могли ні перенацілити ракети, ні запустити їх без відома ЦУ.
Коди запуску нашого ракетно-ядерного арсеналу знаходилися в Москві, і ми не могли ні перенацілити ракети, ні запустити їх без відома ЦУ
Тобто прилетіти нам на місце базування могло легко, а ось використовувати носій на свій розсуд ми не могли.
Самі дайте відповідь на запитання: чи були ми за таких обставин ядерною державою?
2. Фізично (але більше теоретично) існувала можливість перебудувати системи прицілювання на взаємодію з нашими ЦУ, перепрограмувати ракети, голівки та їхні частини так, як нам потрібно, але на практиці цим ніхто не займався і проблему не вирішували.
3. Ядерна зброя – не кулемет "Максим", має обмежені терміни зберігання, жорсткий регламент обслуговування та тяжкі наслідки за порушення цих умов. І носії, і ядерні боєголовки мають обслуговувати спеціалісти. Фахівці для носіїв у нас були, а ось обслуговувати ядерні заряди, вміщені в головні частини, ми не вміли і не могли. А ціна помилки при зберіганні дуже велика. Або ти все робиш правильно, буква в букву, або, в іншому випадку, можна отримати на своїй території не ядерний меч відплати для ворога, а брудну бомбу для власного населення.
4. Навчання фахівців було неможливим, грошей на підтримку не було, досвіду не було. Завдання можна було вирішити на нашу користь, але витратна частина збереження вхідного квитка зашкалювала за розумні межі.
5. Ми віддали ядерну зброю не тому, що були дурними або не розуміли важливості статусу члена атомного клубу, а тому, що ми не мали ні технічних, ні фінансових можливостей закріпитися в цій якості без "руки Москви".
Ми віддали ядерну зброю не тому, що були дурними або не розуміли важливості статусу члена атомного клубу, а тому, що ми не мали ні технічних, ні фінансових можливостей
6. Ми спробували віддати статус якнайдорожче, в обмін на гарантії безпеки країни. Статус ми втратили, а гарантії безпеки виявились фікцією. Ну, хотіли, як краще, вийшло як завжди.
7. Теоретично ми можемо навчитися збагачувати наш український уран. Технологій лише дві, відтворити їх не проблема. Чи дадуть нам збудувати лінію збагачення? Думаю, що навряд.
Свого часу, маючи гроші, технології та необхідність, ми навіть не пробували організувати повний цикл із виробництва та утилізації паливних елементів для АЕС. Нам було невигідно стати незалежними, тепер маємо, що маємо. Якби не "Вестінгхауз" (американська компанія, яка постачає ядерне паливо для українських АЕС замість російського. – Gazeta.ua), то сьогодні було б зовсім кисло.
8. Чи можемо ми створити ядерну бомбу? За ідеєю, можемо. За науковим потенціалом – можемо. За фактом – дуже сумніваюся. Наявність ресурсу не дає гарантії успішного вирішення завдання. Це роки, мільярди доларів і щоденна небезпека отримати по голові від сусідів та союзників.
Брудну бомбу ми можемо змайструвати хоч завтра, на коліні. Технологічний виріб – лише через роки, яких ми не маємо.
Брудну бомбу ми можемо змайструвати хоч завтра, на коліні. Технологічний виріб – лише через роки, яких ми не маємо
У рамках усіх цих меморандумів, договорів про обмеження озброєнь, ми знищили свою військову авіацію – від штурмовиків до стратегів, отримавши за це намисто і жуйку. А цього не варто було робити за жодні гроші.
Наше спільне – а навіщо нам армія? Хто на нас нападе? – закінчилося 2014-м роком. Кримом та Донбасом. Зрозуміло, що помилки були, і їх треба виправляти, що у віддаленій перспективі нам буде спокійніше мати атомну зброю, але ні завтра, ні післязавтра, ні через 5 років ми її не матимемо.
Вважаю, що нарощуючи неядерний арсенал, відроджуючи авіацію та вертолітні війська, освоюючи будівництво безпілотників, ми зможемо досягти потрібних нам результатів без атомної чи водневої бомби за пазухою.
Мріяти не шкідливо, шкідливо не мріяти. Але треба бути реалістами.
Володимир Зеленський усе сказав правильно. З нечинних угод треба виходити. Це не означає, що завтра ми викопаємо атомну бомбу з-під знищених шахт запуску, це означає, що у своїх планах ми перестанемо покладатися на брехунів та їхні обіцянки.
Ми хотіли мирного шляху, але для нас його немає. Поруч агресивна країна з неосудним керівництвом.
Працюємо над новими критеріями безпеки.
