Бути собою – щоденне жонглювання речами, котрі прагнуть випасти з рук

Це лише перший найбазовіший рівень з буттів

Бути собою – це дуже енергоємний і складний процес.

Не просто існувати на примітивному рівні, виконуючи найпростіші дії на кшталт їсти, дихати чи ходити на роботу, бо це функції рівня організму та не людини.

Бути собою – це цілий набір заходів, зусиль і намірів, спрямованих на самоосвіту, самоусвідомлення, постійну рефлексію, втримання рівноваги у соціумі і ще безліч всього. Багато з цього ми робимо автоматично, але велику частину – із очевидними і не завжди простими зусиллями.

Бути – це своєрідна щоденна еквілібристика, балансування на хитких конструкціях і жонглювання речами, котрі прагнуть випадати з рук.

І що наприйкметніше, бути собою – це лише перший найбазовіший рівень з буттів, нам доступних і яких ми прагнемо.

Бути з кимось – це ще складніше. Це означає жонглювати усім своїм і ще синхронізуватись із кимось, хто теж жонглює. По суті, стосунки – це паралелити свої рівноваги. Вічний процес балансування і ризику впасти. Іноді навіть допомагати врівноважуватись партнеру за рахунок своєї рівноваги.

Окрім того, до наших буттів додаються буття професії, батьківства, волонтерства чи активності, кар'єри, дружби, хоббі та інших речей і процесів у яких ми, в силу своїх життєвих апетитів та цікавостей, намагаємось бути.

У кінцевому підсумку уся ця конструкція стає дуже нестабільною і громіздкою, то ж недивно, що періодично ми втрачаємо рівновагу і у нас з рук вилітають певні буття, якими ми жонглюємо, або ж і взагалі конструкція рушиться і ми сторчголов летимо додолу.

І єдиний правильний шлях побудови нового – це не намагатись одразу зібрати все, що попадало і знову підкидати, а встати і починати знову із найпростішого. Із себе. Вловити внутрішню рівновагу і навчитись нормально бути собою. І тоді вже поволі додавати складніші елементи у свою життєву еквілібристику.

Щоб оточуючі дивились на нас і вражались тим, як ми так можемо.

Оригінал