Київ припустився помилки. Москва це використає

Мінські домовленості суперечать міжнародному праву

Розмови про "нормандський процес" і виконання Мінських домовленостей поновилися після переговорів між президентом України Володимиром Зеленським та лідером Франції Емманюелем Макроном 8 лютого у Києві. Перед цим Макрон літав до президента країни-агресора Володимира Путіна.

Найбільшим сигналом, який свідчить про перспективи "нормандського формату", є те, що спершу говорили про зустріч лідерів. А завершилося все тим, що 10 лютого зустрінуться радники глав держав-учасниць цього формату. У зустрічі зацікавлена Москва. Щоб показувати Вашингтону, що вона не ховається від розмови. У цьому і полягає тактичний хід Кремля. Київ припустився помилки. Росія це використовуватиме. Витягуватиме на розмову, щоб пом'якшувати напругу у стосунках із Вашингтоном.

Суть помилки у тому, що Київ не може визначитися із своєю тактикою, стратегією. Нам потрібно було від початку змінити дискурс переговорного процесу. Не говорити про те, як виконувати Мінські домовленості. Треба говорити про те, що вони неконституційні, суперечать міжнародному праву.

Маркером можливого прогресу у мирному врегулюванні є два питання: звільнення військовополонених і припинення вогню. Їх не порушують. Хоча вирішити ці питання можна і без "нормандського формату". Бо міжнародне право тут ретельно все врегульовує.

Під час зустрічі у Києві Зеленський і Макрон домовилися не робити великих кроків до завершення виборчої кампанії у Франції. Там виборчі перегони починаються 10 квітня. Макрон, як і всі, хто приїжджає до Києва, перед собою ставить мету – допомогти Україні і собі. У нього вибори. Тому він спочатку поїхав у Росію. Російське лоббі у Франції дуже міцне. Візит спочатку у Москву, а потім у Київ забезпечив йому декілька мільйонів голосів.

Завдяки активній диригентській ролі Вашингтона все, що зараз відбувається, на щастя, допомагає Україні. Але є ризики. Ситуація найбільше залежить від Києва. Від слів, поведінки, активності. Тому, коли ми говоримо про поведінку Берліна, Вашингтона, Парижа – вона абсолютно зрозуміла, прогнозована. Непрогнозованою є поведінка українського керівництва. Це найслабше місце у нинішній ситуації. Єрмак і Зеленський не розуміють, що їм на руку нині будь-яка активність. А відступ веде до програшу.

Це чітко проявилося, коли виникла дискусія із Вашингтоном – буде чи не буде війна. Її добре використала Росія на засідання Ради безпеки ООН (у січні під час засідання, яке скликали за ініціативи США, голова російської делегації Василь Небендзя заперечив, що РФ планує нападати на Україну. Заявив, що українська влада також це заперечує. – Gazeta.ua).

Є безліч варіантів розв'язувати ситуацію, крім Мінських домовленостей. Рухатися далі шляхом їх виконання – це руйнувати міжнародну систему, організаційну модель забезпечення безпекового співробітництва у світі і створювати паралельну модель міжнародного права, яку диктує Росія.

Бо такі речі як угода щодо Придністров'я, Мінські домовленості, угода щодо Нагірного Карабаху, ядерна угода з Іраном – суперечать міжнародному праву, до всіх має стосунок Росія і всі руйнують модель безпеки, яка діяла після Другої світової війни.

Треба розрізняти Мінські домовленості і Мінський процес. Мінські домовленості знаходяться у напівмертвому стані. Навряд їх зможуть реанімувати. А Мінський процес може проходити де завгодно, але тільки вже не у Мінську.

Якщо влада погодиться на виконання "хотєлок" Москви, Україна ризикує втратити державність. Бо головна "хотєлка" Кремля – щоб України не було.

Роман Безсмертний, для Gazeta.ua