Словаччина опинилася під ударом Кремля

Росія вишукує слабкі місця з поміж країн-членів НАТО і Євросоюзу

Ми часто говоримо про шредеризацію європейського політикуму. А є ще явище орбанізації. Воно дуже схоже, бо в основі лежить корупційна податливість, рентопошуковість центрально-європейської політичної еліти. Шредеризація уготована Кремлем для Західної Європи, її політичних важковаговиків, для центрально-європейської еліти (колишніх комсомольців часів Варшавського договору та Ради економічної взаємодопомоги) відпрацьована технологія орбанізації. Тобто, служиш Кремлю явно чи таємно і отримуєш сприяння у збереженні влади (якщо маєш її) або в отриманні (поверненні) влади, якщо прагнеш її здобути. Орбанізація – це вже більш досконала технологія, порівняно з мечіаризацією, як технологією, що давала лише тимчасовий ефект. Владімір Мечіар був проросійським та антизахідним прем'єром Словаччини в 1990-х роках, який загальмував рух Словаччини до Євросоюзу і НАТО. Прем'єр Угорщини Віктор Орбан спочатку був явним антиподом Путіну, але "папа Карло" постарався…

Нещодавно Орбан відвідав Путіна. Кумедно і принизливо водночас це виглядало – сатрап, який править на території 1/1000 Євразії удостоєний честі бачити "володаря Мордора", але не підходити до нього. Проте, суть не в цьому.

Обох об'єднує спільна реваншистська мета – розширити кордони своїх країн за рахунок сусідів, оскільки вони вважають, що їхні країни зазнали геополітичних катастроф у ХХ столітті. Неважливо, хто з них шакал, а хто гієна, вони обидва хижаки. Поведінка цих хижаків схожа – Путін масово примусово паспортизував громадян України в окупованому Криму та роздає російські паспорти на сході Донбасу, а Орбан тривалий час робив це на Закарпатті, поки йому не дали по руках.

Але шредерів із Західної Європи просувають на високі і грошовиті посади в російських держкомпаніях, а орбанів з Центральної Європи тримають на відстані – вони ще мають заслужити право на подальше просування "по службі".

В цьому контексті необхідно звернути увагу на Словаччину. Кремль вишукує слабкі місця з поміж країн-членів НАТО і ЄС. Особливо у Центральній Європі, оскільки це колишня радянська сфера впливу за яку "дєди воєвалі" вже й після Другої світової – у 1956-му в Угорщині та 1968-му в Чехословаччині.

Вчорашня наруга над прапором України в Народній Раді Словаччини – це прояв не тільки зневаги до сусідньої держави, це прояв настроїв антизахідних та антиєвропейських сил, з якими щільно працює російська агентура впливу. Адже в парламенті Словаччини обговорювалась Угода про оборонне співробітництво між США та Словацькою Республікою, мета якої – зміцнення східного флангу НАТО. Вона передбачає створення в Словаччині логістичного вузла для американських військ. Це є важливим чинником і для України. Ми повинні відчувати, що у нас надійний тил у Європі.

Але практично в центрі східного флангу Альянсу Росія утворила діру під назвою Орбаностан. Останнє, що зробила угорська сторона – це блокування приєднання України до Об'єднаного центру передового досвіду НАТО з кібероборони. Тепер Москва, діючи через своїх словацьких проксіз – колишніх прем'єрів Роберта Фіцо та Петера Пелегріні з їх політичними силами ("Смер" та "Глас" відповідно), які фактично злились в єдиному пориві зі словацькими путіноїдами Маріана Котлеби, намагається цю діру розширити. "Нашисти" Котлеби з "Нашої Словаччини", які Революцію гідності в Україні іменують актом тероризму та державним переворотом відповідно до методичок з Росії, разом зі спільниками зі "Смеру" та "Гласу" намагаються будь-що заблокувати оборонну угоду зі США. Вони зірвали голосування в Народній Раді, а в середу мають намір остаточно її заблокувати.

Таким чином, Росія намагається утворити центрально-європейський плацдарм всередині НАТО та ЄС у складі Орбаностану, Словаччини та Австрії. Канцлери останньої вже давно дали фору Шредеру. Їх вже двоє на службі у російських держкомпаній. Сюди ж потрібно додати і колишню міністерку закордонних справ Австрії, яка робила кніксени Путіну, та й нинішні міністр та канцлер, здається, вже заявили себе на конкурс "пошукачів посад" в Мордорі, судячи з їхніх заяв щодо якнайскорішого запуску "Північного потоку-2".

Для нас це означає розширення недружнього західного тилу, якщо словацькі путіноїди заблокують угоду зі США. З Орбаностаном усе зрозуміло, з Австрією також. А от за Словаччину необхідно боротись, щоб вона не перетворилась ще в один центрально-європейський орбаностан.

Оригінал