Обіцяні $800 млрд в обмін на Донбас - шлях до знищення України

Ви зараз Путіну віддаєте шматок України - а ми вам $800 млрд потім, на відбудову. Під гарантії президента США, який не може гарантувати нічого, крім своїх симпатій до Путіна. Виглядає на гру наперсточників, чи не так? Що насправді відбулося в Давосі і як діяти далі?

Мій субʼєктивний погляд на Давос-2026 (і не тільки) в статті "РУБАТИ ЛАПИ ХИЖАКУ: ЧОГО ВИМАГАЄ НОВА БЕЗПЕКА ЄВРОПИ" для "Дзеркала тижня". Деякі основні тези, особливо, в контексті останнього масованої комбінованої атаки рашистів та переговорів в Абу-Дабі, наведу тут:

1. У ЄС практично відбувається розповзання країн-членів. Є група країн, націлених на створення європейського оборонного альянсу. Фактично це ті, хто називає себе "коаліцією рішучих", але ніяк не може перетнути "Рубікон нерішучості", щоб засвідчити власну суб'єктність і домінування в європросторі.

2. Умовний коефіцієнт насичення нафтовими доходами бюджету на оборону вперше в історії сучасної Росії перевищив 100%. Якраз у дні Давоса в Центрі "Стратегія ХХІ" завершили порівняльний аналіз за період із 2012 до 2025 року. Якщо в період із 2012-го по 2022-й цей коефіцієнт був у межах 27,9-56,8%, то протягом 2023-2025 років він стабільно зростав. Це спричинено ефектом ножиць, що виникли на тлі скорочення нафтових доходів і різкого зростання видатків на війну. Росія, за усередненою оцінкою, отримала 2025 року $157 млрд доходів за статтею "експорт нафти та нафтопродуктів". Воєнні видатки, знов-таки, за усередненою оцінкою, становили $160 млрд. Тобто коефіцієнт насичення - 102%!

3. Що можна зробити? Рішучі дії з боку країн регіону Балтійського та Північного морів для поступового вилучення з нафтового кругообігу танкерів із санкційних списків ЄС - через їхнє недопущення в зону Данських проток для подальшого завантаження російською нафтою. США та Британія, а також останніми днями Франція, демонструють, що це можливо. З іншого боку, Сили оборони України мають продовжувати свої "санкційні дії" на просторах Світового океану, як вони це вже продемонстрували. Синергія таких спільних дій може сприяти формуванню "коаліції рішучих" - не через чергові заяви та меморандуми, а через ефективні дії із "вирубання" perpetuum mobile агресії.

4. А тим часом Трамп веде торгівлю з Путіним, граючи і Україною, і Європою. Давоська зустріч президентів України та США - це чергова спроба схилити керівництво нашої держави до прийняття неприйнятного. Цього разу як спокусу використовують $800 млрд на повоєнну відбудову. Те, чого хоче Трамп, - щоб Зеленський віддав "маленький шматочок Донбасу" в ім'я "миру та процвітання" України. Недаремно він знову твердив про готовність Путіна до миру.

Шмат Донбасу Росії не потрібен, потрібен пролом у системі фортифікацій ЗСУ, коли їм накажуть відійти з позицій. І цей пролом Україна має зробити власними руками. Те, що потрібно зараз ЗС РФ, - оперативна пауза (кілька місяців), аби потім ринутися в утворену дірку в обороні ЗСУ й вийти на оперативний простір. Як Росія може звинувачувати іншу сторону в порушенні "мирної угоди", гадаю, пояснювати не потрібно. А 800 мільярдів Трампа - це просто гроші, яких немає й обіцянка яких є звичайним шахраюванням у стилі наперсточників, де ролі розписані: хто "разводіла", а хто - "кідала".

5. Як відомо, Путін якось зазначив, що ленінградська вулиця навчила його принципу "бий першим!", що він і робить. Цей принцип слід обернути проти Росії. Робити це треба в асиметричний спосіб - "дій превентивно й непомітно, бий там, де ворог не очікує". Peacetime для Європи завершився, настав wartime. Європа має діяти превентивно, а не реактивно. Спільно з Україною. Потрібно бути готовими "рубати лапи хижаку", перш ніж він нападе. Самостримування Європи в межах хибної антиескалаційної моделі поведінки щодо нього - шлях до самознищення.

6. Дуже переконливими були наші військові - офіцери й солдати, які пройшли крізь полум'я війни й продовжують перебувати в ньому. Їм дякували. Не тільки українці, що прибули до Давоса, а й європейці та американці, включно з присутнім генералом Кітом Келлогом та групою конгресменів.

7. Європа намагається самоствердитися в той час, коли Україна стікає кров'ю, стримуючи навалу зі сходу. Підполковник, азовець Кирило Беркаль, чиї виступи були одними з найяскравіших, не для красного слівця вжив це поняття - навала. Але про те, чому це не заради красного слівця, я опишу колись окремо.

Оригінал