Доки світ дивиться на Україну, Путін тихенько окупував Білорусь

Країна стала плацдармом для російських військових

Олександр Лукашенко готовий до війни. Принаймні, так він каже.

У зверненні до нації, яке тривало 3,5 години минулого тижня, самодержавний білоруський лідер заявив: "Якщо наша країна зустрінеться з агресією, тут будуть сотні тисяч російських солдатів, які захищатимуть цю священну землю разом із сотнями тисяч білорусів".

Лукашенко говорив це, поки російські війська продовжували входити в Білорусь. Багато хто з них зайняли позиції вздовж 1000-кілометрового південного кордону країни з Україною, – пише Браян Вітмор для Atlantic Council.

Посол США Лінда Томас-Грінфілд в Раді Безпеки ООН 31 січня зазначила, що Росія вже перекинула до Білорусі майже 5000 військових разом із балістичними ракетами малої дальності, силами спеціального призначення та зенітними батареями.

"Ми бачили докази, що на початок лютого Росія має намір розширити свою присутність до більш ніж 30 тис. військових до білорусько-українського кордону. Це менше ніж за дві години їзди на північ від Києва", – сказала вона.

У зв'язку зі швидким розширенням російської військової присутності в Білорусі Держдепартамент США наказав членам сімей дипломатів і співробітникам посольства у Мінську залишити країну. Держдепартамент також застеріг американських громадян від поїздок в Білорусь, пославшись на "незвичайне і тривожне нарощування російської військової могутності".

Зміна геополітичного статусу Білорусі за останні 18 місяців – одне з найдраматичніших зрушень у розрахунках безпеки у Східній Європі після анексії Росією Криму у 2014 році і, можливо, після закінчення холодної війни.

Рівняння безпеки, яке змінилося, підкреслює нинішні балансування Росії на кордоні з Україною. Це дає Москві можливість оточити Україну та атакувати її з півночі, сходу і півдня. Це також означає, що російські військові зараз перебувають на кордоні з Україною менш ніж за дві години їзди від Києва.

Активна участь Лукашенка у путінському оточенні України та його конфронтаційна позиція – відносно нове явище. Воно частково пояснює рішення кремлівського лідера зайняти таку агресивну позицію щодо України.

Після російської анексії Криму та збройної інтервенції на Донбасі у 2014 році Лукашенко ясно дав зрозуміти, що відкидає путінську ідею, що Білорусь є частиною так званого "русского мира". Він також заявив, що не дозволить використовувати білоруську територію для нападу на треті країни і підтримує добрі відносини з прозахідним керівництвом України, намагаючись зберегти відчиненими двері для покращення відносин із Заходом.

Протягом багатьох років Лукашенко опирався спробам Кремля збудувати нову російську авіабазу в Білорусі. А під час спільних з Росією військових навчань "Захід-2017" зі шкури ліз, щоб запевнити європейських сусідів Білорусі, що навчання не будуть використовувати як привід для агресії.

Як я писав у листопаді 2019 року, Лукашенко не був тоді "зацікавлений, щоб пожертвувати білоруським суверенітетом", і йому було тоді "мало користі від військового протистояння з Заходом, у якому його країна опинилась би на лінії вогню".

Тепер він явно знаходиться на передовій геополітичній лінії. Схоже, отримує від цього насолоду. Сумнівні щодо чесності президентські вибори в Білорусі в серпні 2020 року, і спровоковані ними масові вуличні протести, а також жорстоке придушення інакомислення, яке настало після цього, привели диктатора в Мінську до висновку, що його єдиний шанс на політичне виживання – якомога міцніше обійняти Путіна.

Прийняття допомоги від Путіна для виживання не безкоштовне. Ціна путінської фінансової допомоги – Білорусь стає плацдармом для російських військових.

В останні місяці Лукашенко визнав анексію Криму Москвою, ясно дав зрозуміти, що підтримає Росію у війні проти України, запропонував розмістити російську ядерну зброю і погодився на регулярні військові навчання та ротацію російських військ. Це рівнозначно постійній російській військовій присутності в Білорусі. Лукашенко також погодився розмістити у Гродно, біля кордону з Польщею та Литвою, спільний з росіянами військовий навчальний центр, який ефективно служитиме як російська військова база.

Як відзначають Густав Грессель та Павло Слункін у недавній статті для "Європейської ради з міжнародних відносин", Лукашенко нещодавно погодився надати Росії майже для необмеженого використання чотири авіабази, зенітно-ракетні бази і приблизно 30 складських майданчиків на території Білорусі.

"До серпня 2020 року Білорусь жорстко обмежувала використання Росією цих об'єктів плановими маневрами. Але все змінилося завдяки краху легітимності Лукашенка та зростання його потреб у допомозі Росії. Він надав Москві можливість використовувати ці об'єкти практично за їхнім бажанням", – пишуть вони.

Найбільш безпосередній ефект зміни геополітичного становища Білорусі та мілітаризації її території Росією можна побачити у нинішній кризі, яку Москва провокує на кордонах України. Використовуючи Білорусь як платформу, Росія тепер може атакувати з кількох напрямків, розтягнути оборону України, щоб легше оточити Київ.

Але, як пишуть Грессель і Слункін, "можна очікувати, що Москва збереже певний рівень військової присутності у Білорусі після нинішньої кризи". Вони додають, що "незалежно від того, чи вторгнеться Росія знову в Україну, Білорусі дедалі більше стає джерелом військових загроз для всіх її західних сусідів, а не тільки для України".

Розрахунок безпеки у Східній Європі сьогодні викликає знанчо більше занепокоєння, ніж 18 місяців тому. Це загроза для всіх неросійських сусідів Білорусі, включаючи членів НАТО – Латвію, Литву та Польщу, а також Україну, яка поза Альянсом.

Переклад Gazeta.ua