Нейтралітет України не заспокоїть Путіна. Навіщо Росії війна

Ті, хто прагне справжнього миру в Європі, повинні завадити Москві сьогодні, щоб збудувати мир завтра

За останні кілька тижнів ймовірність відновлення російського наступу на Україну помітно зросла. Не дивно, що з'явився потік статей від зовнішньополітичних експертів, які закликають Захід піти на угоду з Путіним за рахунок України і нав'язати країні нейтралітет, включаючи "мораторій" на можливе членство в НАТО в майбутньому.

Заклики до нейтральної України зазвичай опираються на теорію "реальної політики" у міжнародних відносинах. Однак нереально повірити, що нейтралітет заспокоїть Путіна або завадить подальшій російській агресії проти України та за її межами, – пише Стівен Бланк для Atlantic Council.

У цьому контексті є кілька анекдотів про політику Росії і НАТО. На зустрічі 1995 року у Вашингтоні заступник міністра оборони Польщі Анджей Каркошка заявив, що Варшава прагне вступити в НАТО, "щоб позбавити російський генеральний штаб 300-річної нагоди вторгнутися до Польщі".

Наступного року автор цих рядків був присутній на конференції європейських аналітичних центрів у Москві, де російські господарі зустрічі відкрито виступали за поділ Європи на сфери впливу маж Росією та США. Іншими словами, розширення НАТО багато в чому зумовлене досвідом взаємодії Східної Європи з Росією та бажанням уникнути повторення минулих вторгнень.

Важливо розуміти, що Росія так і не змирилася із незалежністю своїх колишніх сателітів і колишніх радянських республік. Одним із незмінних лейтмотивів правління Путіна були його невпинні спроби підірвати незалежність України та завадити виходу країни зі сфери впливу Росії.

Перша велика спроба Путіна послабити незалежність України зазнала краху в 2004 році через опір українського народу, демократичний протест якого став відомим як помаранчева революція.

Його наступна атака на Україну розпочалася у 2014 році. Важливо, що на той час Україна була офіційно нейтральною. Конституція України прямо забороняла розміщення іноземних військ у країні та виключала членство у таких союзах як НАТО. Це не зупинило Путіна і не завадило вторгненню в Україну.

Україна не загрожує ні Росії, ні її маріонетковим утворенням на Донбасі. НАТО також аніскільки не загрожує Росії. Натомість скарги Москви на ймовірні загрози її безпеці є абсолютно брехливими та вигаданими.

Якщо російські розмови про зростаючу загрозу зі сторони НАТО нещирі, то чому Путін вигадав нинішню кризу? Як відомо, Путін одержимий ідеєю, що СРСР, а не лише Україна, були "історичною Росією", і вважає, що розпад Союзу несправедливо відрізав мільйони росіян від батьківщини. І цей погляд його, як автократа, є панівним у країні.

Це відчуття імперського занепаду визначає політику Путіна щодо Києва. Його нинішні дії відображають розуміння глави Кремля, що Україна безповоротно вислизає від Росії.

Дистанцію, що зростає, між двома країнами можна побачити в недавніх чистках проросійських еліт в Україні. Це також проявляється у зростаючій військовій могутності України та відмові країни покінчити життя самогубством, виконавши Мінські угоди на умовах Росії.

Крім особистих нав'язливих ідей Путіна, його система безпеки, зокрема розвідувальні служби та військові, систематично заохочуються до просування найгірших можливих сценаріїв загроз та оцінок ворожості Заходу. Одночасно говорять про начебто слабкість Заходу. Це все для того, щоб максимально загострити ситуацію.

Отож логіка загальної політичної системи Путіна чітко керує тим, як він ухвалює рішення. Путін як автократ давно відмовився від будь-яких спроб реформувати економічну чи політичну систему країни, а натомість зосередився на збереженні влади. Зіткнувшись із серйозною довгостроковою економічною стагнацією, падінням популярності та бурхливою пандемією, він та його оточення повернулися до перевіреного і працюючого уявлення про Росію як фортецю в облозі.

Оскільки імперія і самодержавство нерозривно пов'язані одне з одним в історії Росії, нездатність гарантувати спадкоємність імперії ставить під загрозу збереження самодержавства. Щоб путінська система вижила, Росія має постійно перебувати у конфлікті із Заходом.

Оскільки Україна – наріжний камінь у системі європейської безпеки і ключ до мрій Путіна про оновлену імперію, вона залишається в епіцентрі війни Росії з Заходом. Це основна реальність, яка є базою сьогоднішньої кризи.

Примус країни до нейтралітету призведе лише до нових криз і подальших війн. Ті, хто прагне справжнього миру в Європі, повинні не тільки зрозуміти ці факти, а й завадити Москві сьогодні, щоб збудувати мир завтра.

Переклад Gazeta.ua