Американці показали, хто в домі господар

Кремль загнано в цугцванг. Кожен наступний хід є поганим

За кілька днів після резонансних заяв Зеленського про роздмухування Заходом паніки медійні цунамі перетворилися на невеличкі хвилі.

Нічого суттєвого не відбулося – і не відбудеться. Не варто побоюватися, що своїми наріканнями офіційний Київ підірве партнерство України із США та Заходом.

Вашингтон не буде особливо відволікатися на такі дрібниці. Вже кілька місяців американці ведуть з Кремлем жорстку гру, й побічні ефекти її не змінять.

На упередження російського вторгнення спрямовано потужну інформаційну кампанію, деякі елементи якої так не подобаються Києву. Триває і триватиме постачання Україні зброї. Анонсовано важкі для Кремля та російської еліти санкції.

Росія сама заковтнула гачок, злізти з якого їй тепер буде складно.

Нагромадження військ вздовж українських кордонів та загроза масштабного вторгнення в Україну, "грізний" безпековий ультиматум Заходу, хамсько-агресивна риторика – очевидно, все разом це мало би призвести до швидких політичних здобутків. Найголовніший з них для Москви – примусити Київ до виконання Мінські домовленості. Особливий статус для окупованих територій, амністія бойовикам, вибори та інше.

Однак станом на сьогодні Кремль загнано в шахову ситуацію цугцвангу, коли кожен наступний хід є поганим. І ймовірна війна, і деескалація.

Вторгнення в Україну дедалі більше виглядає безумством, яке крім значних втрат на фронті принесе величезні внутрішні економічні та соціальні проблеми. Звичайно, загроза вторгнення залишається, адже очевидне безумство не завжди зупиняє безумців. Але Москві вже доступно змалювали важкі наслідки авантюри – для неї це буде гра в російську рулетку.

Відступ без досягнення результатів підсумує слабкість Кремля і його неспроможність протистояти цивілізованому світові. Власне, величезні іміджеві втрати сталися для Росії уже – рейганівський термін "імперія зла" знову актуальний. Ярлик агресивної неадекватної країни залишиться у будь-якому разі. Міжнародна солідарність у протидії їй очевидна.

Незалежно від подальшого розвитку подій американці показали, хто в домі господар. Разючими є відмінності з 2014 роком, коли міжнародні зусилля з протидії агресору модерувала Німеччина на чолі з Меркель.

Судячи з усього, крім короткотермінової мети – упередження російського вторгнення в Україну – американська гра з Росією має й далекосяжні цілі. Якими б вони не були, завдавши Кремлю політичної поразки, Вашингтон отримує гарний плацдарм.

Анатолій Марциновський, для Gazeta.ua