Політик у Зеленському переміг державника
Чому президент говорить про шашлики, а не бомбосховища
Довго не міг зрозуміти, що не так з промовою президента. Аж сьогодні зранку дійшло, що це не промова до всіх українців. Це звернення Зеленського до своїх виборців. Які досі вірять у домовленості з Росією і що, якщо Росію не провокувати (свята простота!), вона й не нападе.
Вони вибрали Зеленського, бо Порошенко "провокував" Росію, а Зеленський – не буде. Накриє на кордоні поляну, сяде з Путіним за стіл і під олів'є з холодцем вип'є горілочки. І Путін скаже: о, так це ж зовсім інша справа! І зразу віддасть Крим і відведе війська.
Минуло майже три роки. Ми відводили війська. Прибирали контрснайперські групи. Зеленський не називав Росію агресором і взагалі уникав слова "Росія". ВІн казав "та сторона". Та Росія чомусь знову провокувалась і провокувалась. План умиротворення агресора не спрацював. Окупація і війна тривають. Але виборці Зеленського не люблять проблем. Від проблем вони тільки дратуються і воліють їх не помічати. Тому президент і говорив вчора не про мобілізацію, не про бомбосховища і тривожні чемоданчики, а про шашлики на травневі. Політик у Зеленському переміг державника. Тому цей відос тільки для своїх.
Мені хотілося б бачити свою країну спроможною, сильною, небезпечною, а не нещасною жертвою
Мені хотілося б почути від президента України, що Україна і він сам буде битися. На землі, на морі, в лісах, полях, містах і селах – всюди, де є українська земля. Мені хотілося б почути про мільйон окопів, викопаних коло наших міст. Про мільйони бійців територіальної самооборони: обучених, мотивованих, готових допомогти регулярній армії. Мені хотілося б почути про гроби, які поїдуть з України до Росії у разі нового вторгнення. Мені хотілося б бачити свою країну спроможною, сильною, небезпечною, а не нещасною жертвою, яка сидить на попі рівно і молиться, щоб на неї не напали.
