Пора вступити в бій з Путіним. НАТО має залякати його

Змусьте президента РФ тремтіти

Послаблять, відтермінують чи загострять цього тижня три серії переговорів між Росією і США, НАТО та ОБСЄ напруженість у Європі? Президент Росії Володимир Путін далі брязкає зброєю біля кордонів України. А Білий дім вважає неприйнятними вимоги безпеки, які прагне отримати Москва, – пише Гарлан Ульман для Atlantic Council.

Нинішня реакція Заходу зрозуміла. По-перше, дипломатія є кращим способом для США і НАТО знайти примирення та розрядити кризу. По-друге, подальшу російську агресію проти України мають стримати загрози санкцій та інших каральних дій у відповідь. По-третє, зустрічні пропозиції США включають взаємні обмеження розгортання ракет та військових навчань у Європі як крок до зміцнення довіри між Москвою і Вашингтоном. Нарешті, Росія добре обізнана про болючі наслідки від провалу переговорів.

Американський підхід до цієї кризи зрозумілий, передбачуваний і традиційний. Враховуючи безліч одночасних викликів перед Білим домом, які варіюються від пандемії Covid-19 до інфляції в США, кількість часу для роздумів та створення стратегічного плану для України обмежена. Чи може менш традиційний підхід виявитися ефективнішим у відносинах із Путіним, особливо на фоні спостерігання за цією ситуацією з Китаю?

Путін використовує хрестоматійне залякування. Цей сценарій включає загрозливу риторику, використання військової сили для означення намірів, неприйнятні вимоги, дезінформацію, операції впливу та використання енергоресурсів як зброї.

Путін явно вважає, що займає сильну позицію, бо має ініціативу, а Захід реагує. Розумно припустити, що він скористається будь-якими розбіжностями та пробілами у трьох нинішніх напрямках переговорів.

Однією з найважливіших цілей Путіна є запобігання розширенню НАТО на схід і, в процесі цього, розділити і нейтралізувати Альянс. Припустимо, замість того, щоб стримувати НАТО, дії Путіна в Україні та навколо неї, а можливо, і в Казахстані, отримають зворотний ефект, провокуючи розширення?

Це варто вивчити. Який інший варіант був би у НАТО, окрім розгляду питання про розширення членства та збільшення військової присутності Альянсу на східному фланзі, якщо нинішній раунд переговорів провалиться? Залякування відбувається кількома шляхами.

У світлі нинішньої кризи Фінляндія та Швеція останнім часом виявляють все більший інтерес до членства. На саміті Альянсу в Бухаресті в 2008 році як подачку для Грузії та України за те, що їм не дали Плани дій щодо членства, президент США Джордж Буш майже недбало пообіцяв обом країнам майбутнє членство. У той час Путін лютував. Це призвело до окупації Росією грузинської Південної Осетії наприкінці того ж року.

Підтвердження прихильності НАТО до перспектив для Грузії і України, а також висновок про те, що можуть відбутися переговори про вступ Фінляндії та Швеції, це саме той результат, якому Путін намагається завадити.

Щоб прояснити свою точку зору, НАТО має застосувати хартію "НАТО-Україна" 1997 року, яка закликає до консультацій "щоразу, коли Україна відчуває пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності чи безпеці".

Водночас важливою є інформаційна кампанія, щоб показати, наскільки дорого обійдеться Росії напад на Україну. Очевидне і болісне посилання на радянське вторгнення до Афганістану, що розпочалося наприкінці 1979 року. Україна також була полем кровопролитних боїв Другої світової війни. Сьогодні кількість українців, які готові захищати свою країну, значно перевищує кількість афганських бійців, які перемогли СРСР.

Оцінки потенційних російських загиблих і поранених внаслідок нового вторгнення в Україну мають бути оприлюднені. Ймовірно, 30 тис. чи більше жертв. Плани мають бути підкріплені повідомленнями про постачання зі США зенітних і протитанкових ракет Stinger і Javelin, а також про саморобні вибухові пристрої, які росіяни зустрінуть на шляху в Україну.

Виходом із нинішньої конфронтації для Путіна стане каркас, який зробить Європу безпечнішою, більш захищеною і стабільною. Це те, на що обидві сторони могли б претендувати.

Звичайно, стратегія протидії залякуванню може зазнати невдачі та призвести до ескалації. Але це не Мюнхен 1938 року (угода, підписана керівниками Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії, яка дозволила нацистському Третьому Рейху окупувати Чехословаччину, і вважається прикладом провальної політики умиротворення диктатора. – Gazeta.ua). Майже у всіх категоріях військової могутності 30 членів НАТО колективно перевершують Росію.

Пора вступити в бій з Путіним. Змусьте його бути шокованим і тремтіти. Ставка на те, що на нього це вплине.

Переклад Gazeta.ua