Москва тримає Вашингтон за "Шеврон"
США доведеться робити складний вибір
Держсекретар США Ентоні Блінкен дав стислу, концентровану і вичерпну характеристику діям Росії проти України на брифінгу 7 січня:
- саме Росія вторглася в Україну майже вісім років тому.
- саме Росія є військовим окупантом частини України та Криму.
- саме Росія до сьогодні розпалює війну на сході України.
- Росія знову посилає війська до кордону України.
- усі ці дії є порушенням суверенітету України та викликом миру та стабільності в Європі.
Звісно, було би краще якби ці точні оцінки прозвучали у 2014 році за часів президентства Обами. За сім з гаком років у США розібрались що до чого відбувається в Україні та навколо України. Чого не скажеш про американські пояснення, що відбулось і відбувається в Казахстані. Звісно, ніхто не може водночас, в режимі онлайн, зрозуміти, що відбувається десь за тридев'ять земель. Тому Блінкен був дуже обережним у висловлюваннях:
- ми дуже цінуємо відносини, які у нас з Казахстаном.
- ми з серйозним занепокоєнням спостерігаємо за ситуацією.
- ми закликаємо всіх знайти мирне та конструктивне вирішення ситуації.
"Коли йдеться про ОДКБ, у нас виникають питання щодо характеру запиту, чому він виник. Ми прагнемо дізнатися про це більше, – обережно заявив Блінкен. – Ми, безумовно, закликаємо ці миротворчі сили та правоохоронні органи дотримуватися міжнародних стандартів прав людини для підтримки мирного врегулювання".
Те, що ріже слух – це вживання терміну "миротворчі сили" стосовно російських інтервенціоністських сил, надісланих до Казахстану. "США не мають реальних важелів впливу на Казахстан" – це заголовок однієї із свіжих статей в Politico.
Впливи, які США мали на Казахстан, були зав'язані на піраміду влади Назарбаєва
Значною мірою, це відповідає дійсності. Бо ті впливи, які США мали на Казахстан, були зав'язані так чи інакше на піраміду влади Назарбаєва. І це було давно – в 1990-ті - на початку 2000-х. Був такий Джеймс Гіффен, бізнесмен, хрещений батько нафтових мегапроєктів в Казахстані за участі американських компаній, багаторічний радник Назарбаєва та "безцінне джерело інформації для уряду США". "Казахгейт" поклав цьому кінець ще в нульових. Хоча різноманітних радників зі США, Великої Британії не бракувало і в подальшому, тим не менше, часи змінились.
Зате Росія має реальний важіль впливу на США через Казахстан. І зараз вона його посилює фактом своєї військової інтервенції під прапором ОДКБ. Пастка, в яку потрапляє Білий дім з його політикою умиротворення Кремля, називається "Шеврон" в казахстанських проєктах.
"Шеврон" є другою за капіталізацією американською нафтогазовою компанією ($164 млрд) та восьмою в глобальному рейтингу енергетичних корпорацій. Він є найбільшим зарубіжним інвестором в Казахстані. З-поміж інших активів, "Шеврон" має великі нафтовидобувні проєкти в Венесуелі: 30% у спільному з державною PdVSA підприємстві "PetroPiar" та 39% у "PetroBoscan". Компанія також має 34% спільного підприємства "PetroIndependencia" та 25% "PetroIndependiente" на заході країни. Також "Шеврон" має 60% родовища природного газу Лоран.
"Шеврон" є другою за капіталізацією американською нафтогазовою компанією та восьмою в глобальному рейтингу енергетичних корпорацій. Він є найбільшим зарубіжним інвестором в Казахстані
Попри санкції США проти Венесуели та заборону американським компаніям працювати в країні, "Шеврон" є винятком. Він за офіційним дозволом Адміністрації США зберігає присутність в країні. Це пояснюється бажанням компанії не допустити потрапляння активів, у випадку виходу "Шеврона" з Венесуели, в руки російських та китайських конкурентів. У свою чергу, венесуельська влада не робить різких рухів щодо "Шеврона", в той час як ConocoPhillips та ExxonMobil були змушені піти з країни ще за часів Уго Чавеса. Водночас, "Шеврон" перебуває під постійним пресингом режиму Мадуро, за яким стоїть Росія. Загроза націоналізації активів "Шеврона" на користь національної PdVSA змушує його лобіювати у Вашингтоні, починаючи з 2019 року, кожних пів року продовження дозволу від Міністерства фінансів на роботи в Венесуелі у вигляді винятку із загального санкційного режиму США проти режиму Мадуро. У листопаді 2021-го дозвіл вкотре подовжено до 1 червня 2022 року.
Попри санкції США проти Венесуели та заборону американським компаніям працювати в країні, "Шеврон" є винятком
Іншою помітно більшою вразливістю американської компанії є її активи в Казахстані та Росії – родовище Тенгіз, спільне підприємство "ТенгізШеврОйл" (ТШО) та нафтопровід Тенгіз – Новоросійськ Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК), по якому видобута нафта спрямовується на світовий ринок.
Для довідки:
ТШО – спільне американо-казахстанське підприємство, яке розробляє родовище Тенгіз з 1993 року. Chevron належить 50%, національній нафтогазовій компанії Казахстану "КазМунайГаз" – 20%, іншій американській компанії ExxonMobil – 25%, СП "ЛукАрко" – 5%. З 2019 року на родовищі видобувають 30 млн тонн нафти щорічно. З 2023 року очікується додаткове збільшення видобутку.
Трубопровід КТК протяжністю 1511 км, забезпечує з 2003 року транспортування видобутої ТШО нафти з Казахстану через територію півдня Росії та її експорт з терміналу Южная Озєрєєвка під Новоросійськом. Пропускна здатність нафтопроводу – 67 млн т нафти в рік. Найбільшими акціонерами КТК є:
- РФ в особі ПАТ "Транснефть" – 24%,
- АТ НК "КазМунайГаз" – 19%,
- Chevron Caspian Pipeline Consortium Company – 15%,
- Mobil Caspian Pipeline Company – 7,5%,
- LUKARCO BV – 12,5%,
- Rosneft-Shell Caspian Ventures Limited – 7,5%,
- "КТК Компані" – 7%.
Нафтопровід КТК також використовується для транспортування нафти з двох інших казахстанських родовищ-гігантів – Карачаганак та Кашаган.
Росія через "Транснефть" контролює нафтовий потік американських компаній з казахстанських родовищ і передусім, з основного азійського активу "Шеврону" – родовища "Тенгіз", яке забезпечує 18% щорічного корпоративного нафтовидобутку
Основним інвестором КТК були американські компанії, передусім "Шеврон", однак, операторство над трубопроводом перебрала в 2000-х російська нафтотранспортна монополія "Транснефть". Практично, Росія через "Транснефть" контролює нафтовий потік американських компаній з казахстанських родовищ і передусім, з основного азійського активу "Шеврону" – родовища "Тенгіз", яке забезпечує 18% щорічного корпоративного нафтовидобутку. Його частка зростає ще більше у зв'язку з розробкою іншого родовища – Карачаганак, де "Шеврон" має дольову участь в консорціумі з його розробки – 18%. Інша компанія – "ЕкссонМобіл", яка є №1 у нафтогазовому секторі США, має частки як в Тенгізькому, так і в Кашаганському мегапроєктах.
У зв'язку з нарощуванням обсягів нафтовидобутку, з 2019 року КТК запустив програму усунення вузьких місць, яка фактично є новим проєктом збільшення потужності трубопроводу Тенгіз – Новоросійськ з нинішнього рівня в 67 млн тон до 80 млн тон на рік. Левову частку інвестицій забезпечує "Шеврон", який не пізніше 2023 року отримає додаткових 12 млн тон нафти на обох родовищах – Тенгізькому та Карачаганацькому.
У 2020 році "Шеврон" продав свою частку в азербайджанському проєкті Азері-Чираг-Гюнешлі та нафтопроводі Баку – Тбілісі – Джейхан (БТД). Фактично, цим кроком була ліквідована альтернатива КТК – використання БТД для експорту додаткових обсягів нафти по незалежному від Росії маршруту. Він вже використовувався ТШО в минулому, хоча за твердженнями "Шеврону" комерційно був менш вигідним, аніж КТК. Цим "Шеврон" збільшив свою залежність від Росії і російської нафтотранспортної монополії "Транснефть".
Росія відразу ж скористалась збільшенням вразливості "Шеврону", створивши проєкцію загрози обмеження з боку оператора ПАТ "Транснефть" доступу ТШО до трубопроводу КТК. Позитивним "стимулом" для "Шеврона" стала перша за історію КТК виплата дивідендів у І кварталі 2021 року.
Після зміцнення влади Токаєва російськими багнетами, Москва піде далі
Блінкен на своєму брифінгу цілком влучно зауважив: "Один з уроків новітньої історії полягає в тому, що коли росіяни опинилися у вашому домі, іноді дуже важко змусити їх піти". Це так, але це не вся правда. Припускаю, що після зміцнення влади Токаєва російськими багнетами, Москва піде далі.
З одного боку, керівництво "Шеврону" завжди було на боці Росії і особливо після окупації Криму. Надавало безцінні послуги по просуванню її бачень та лобіюванню інтересів в американських коридорах влади. Одним з прикладів системної роботи компанії є "Діалог Форт Росс", де "Шеврон" разом з російськими "Совкомфлотом" та "Транснефтью" "… многолетние спонсоры проекта "Диалог Форт Росс". С 2012 года три компании поддерживает инициативы по сохранению и популяризации русского культурно-исторического памятника в Калифорнии, а также способствуют расширению диалога между Россией и США".
Керівництво "Шеврону" завжди було на боці Росії
В минулорічному ювілейному 10-му форумі 2 листопада взяли участь посол РФ в США Антонов, заступник міністра закордонних справ РФ Рябков, президент "Шеврон Нефтегаз Инк." МакГран, відомий своїми проросійськими поглядами політолог з Інституту Кеннана Рожанський. Послання з Кремля у Вашингтон звучало так: "Мы настоятельно призываем американскую администрацию передумать и вступить с нами в серьезный диалог, чтобы обнулить существующие ограничения и начать строить вверх с самого основания, а не опускаться вниз".
Показово, що у 2017 році саме найбільші американські корпорації ExxonMobil і Chevron, які працюють в Казахстані, виступили проти законопроєкту про посилення санкцій щодо Росії через ризик зупинення їхніх нафтогазових проєктів за участю російських компаній. А в Казахстані якраз в рамках мегапроєктів західних компаній працюють і російські. Хоча обидві компанії дотримуються санкційного режиму, однак усіляко протистоять спробам його посилити, виходячи з їхніх корпоративних інтересів.
Інший сценарій, який може реалізувати Росія – це вичавлення "Шеврону" та "ЕкксонМобіл" з Казахстану. Точніше, скупити задешево частки "Шеврону" в ТШО та Карачаганаку, "ЕкссонМобіл" – в ТШО та Кашагані. Створити руками нової маріонеткової влади Токаєва проблеми для американців доволі просто. В часи Назарбаєва це не раз робилось через питання екології.
Створити руками нової маріонеткової влади Токаєва проблеми для американців доволі просто. В часи Назарбаєва це не раз робилось через питання екології
До того ж, за інформацією з казахстанських джерел, охоронні фірми, які надають послуги ТШО в Казахстані, насичені спецами з російських приватних військових компаній. Так що не можна виключати виникнення якоїсь рукотворної техногенної аварії з пред'явленням колосальних штрафних санкцій "винуватцям", після чого вони самі відмовляться від своїх активів і тихо передадуть їх в якості компенсації заподіяних "збитків". В цьому контексті є показовим те, що з боку ТШО була заборона казахстанському інвестору-партнеру звертатись до міжнародного арбітражу з позовом щодо втрачених інвестицій в Феодосійський термінал, де зійснювався проєкт для перевалки вакуумного газойлю з Тенгізького родовища, після окупації Криму Росією.
Ймовірно, фактор вразливості "Шеврону" відіграв певну роль і в зміні підходу адміністрації США до "Північного потоку-2" в обмін на збереження лояльного ставлення Росії до діяльності "Шеврону" в Венесуелі та Казахстані. Показово, що минулого року лобіюванням інтересів "Шеврону" у вашингтонських коридорах влади займалась та ж сама GR-компанія, що і "Північного потоку-2" – BGR Government Affairs. Звісно, вона була не єдина, з числа лобістів проєкту, але приклад доволі показовий, в контексті того, як Москва може тримати Вашингтон за "Шеврон".
Російські спецслужби можуть оприлюднити чимало компромату про зловживання американців в Казахстані, корумпування ними влади за часів Назарбаєва з тим, щоб спровокувати відповідні турбулентності і розслідування на берегах Потомаку. Згадана вище "справа Гіффена" – це лише верхівка айсберга.
Конкурентів або беруть під контроль і ділять їхні доходи "по-братськи", в якості плати за послуги "захисту", або знищують. На черзі Туркменістан?
Насамкінець. Російська військова присутність зовсім не випадкова, як може здаватися на перший погляд, з'явилась в Азербайджані у 2020 році, а зараз і в Казахстані. Обидві країни є конкурентами російській нафті на світовому ринку, меншою мірою газу. Тому конкурентів або беруть під контроль і ділять їхні доходи "по-братськи", в якості плати за послуги "захисту", або знищують. На черзі Туркменістан?
А Вашингтону доведеться робити складний вибір – закрити очі на все, що Росія коїть в Казахстані у сподіванні, що це збереже тим самим активи американських корпорацій у цій країні, чи реагувати на антидемократичні дії нового режиму Токаєва та його кремлівського патрона з ризиком втрат цих активів.
