Москва держит Вашингтон за "Шеврон"

США придется делать сложный выбор

Держсекретар США Ентоні Блінкен дав стислу, концентровану і вичерпну характеристику діям Росії проти України на брифінгу 7 січня:

- саме Росія вторглася в Україну майже вісім років тому.

- саме Росія є військовим окупантом частини України та Криму.

- саме Росія до сьогодні розпалює війну на сході України.

- Росія знову посилає війська до кордону України.

- усі ці дії є порушенням суверенітету України та викликом миру та стабільності в Європі.

Звісно, було би краще якби ці точні оцінки прозвучали у 2014 році за часів президентства Обами. За сім з гаком років у США розібрались що до чого відбувається в Україні та навколо України. Чого не скажеш про американські пояснення, що відбулось і відбувається в Казахстані. Звісно, ніхто не може водночас, в режимі онлайн, зрозуміти, що відбувається десь за тридев'ять земель. Тому Блінкен був дуже обережним у висловлюваннях:

- ми дуже цінуємо відносини, які у нас з Казахстаном.

- ми з серйозним занепокоєнням спостерігаємо за ситуацією.

- ми закликаємо всіх знайти мирне та конструктивне вирішення ситуації.

"Коли йдеться про ОДКБ, у нас виникають питання щодо характеру запиту, чому він виник. Ми прагнемо дізнатися про це більше, – обережно заявив Блінкен. – Ми, безумовно, закликаємо ці миротворчі сили та правоохоронні органи дотримуватися міжнародних стандартів прав людини для підтримки мирного врегулювання".

Те, що ріже слух – це вживання терміну "миротворчі сили" стосовно російських інтервенціоністських сил, надісланих до Казахстану. "США не мають реальних важелів впливу на Казахстан" – це заголовок однієї із свіжих статей в Politico.

Значною мірою, це відповідає дійсності. Бо ті впливи, які США мали на Казахстан, були зав'язані так чи інакше на піраміду влади Назарбаєва. І це було давно – в 1990-ті - на початку 2000-х. Був такий Джеймс Гіффен, бізнесмен, хрещений батько нафтових мегапроєктів в Казахстані за участі американських компаній, багаторічний радник Назарбаєва та "безцінне джерело інформації для уряду США". "Казахгейт" поклав цьому кінець ще в нульових. Хоча різноманітних радників зі США, Великої Британії не бракувало і в подальшому, тим не менше, часи змінились.

Зате Росія має реальний важіль впливу на США через Казахстан. І зараз вона його посилює фактом своєї військової інтервенції під прапором ОДКБ. Пастка, в яку потрапляє Білий дім з його політикою умиротворення Кремля, називається "Шеврон" в казахстанських проєктах.

"Шеврон" є другою за капіталізацією американською нафтогазовою компанією ($164 млрд) та восьмою в глобальному рейтингу енергетичних корпорацій. Він є найбільшим зарубіжним інвестором в Казахстані. З-поміж інших активів, "Шеврон" має великі нафтовидобувні проєкти в Венесуелі: 30% у спільному з державною PdVSA підприємстві "PetroPiar" та 39% у "PetroBoscan". Компанія також має 34% спільного підприємства "PetroIndependencia" та 25% "PetroIndependiente" на заході країни. Також "Шеврон" має 60% родовища природного газу Лоран.

Попри санкції США проти Венесуели та заборону американським компаніям працювати в країні, "Шеврон" є винятком. Він за офіційним дозволом Адміністрації США зберігає присутність в країні. Це пояснюється бажанням компанії не допустити потрапляння активів, у випадку виходу "Шеврона" з Венесуели, в руки російських та китайських конкурентів. У свою чергу, венесуельська влада не робить різких рухів щодо "Шеврона", в той час як ConocoPhillips та ExxonMobil були змушені піти з країни ще за часів Уго Чавеса. Водночас, "Шеврон" перебуває під постійним пресингом режиму Мадуро, за яким стоїть Росія. Загроза націоналізації активів "Шеврона" на користь національної PdVSA змушує його лобіювати у Вашингтоні, починаючи з 2019 року, кожних пів року продовження дозволу від Міністерства фінансів на роботи в Венесуелі у вигляді винятку із загального санкційного режиму США проти режиму Мадуро. У листопаді 2021-го дозвіл вкотре подовжено до 1 червня 2022 року.

Іншою помітно більшою вразливістю американської компанії є її активи в Казахстані та Росії – родовище Тенгіз, спільне підприємство "ТенгізШеврОйл" (ТШО) та нафтопровід Тенгіз – Новоросійськ Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК), по якому видобута нафта спрямовується на світовий ринок.

Для довідки:

ТШО – спільне американо-казахстанське підприємство, яке розробляє родовище Тенгіз з 1993 року. Chevron належить 50%, національній нафтогазовій компанії Казахстану "КазМунайГаз" – 20%, іншій американській компанії ExxonMobil – 25%, СП "ЛукАрко" – 5%. З 2019 року на родовищі видобувають 30 млн тонн нафти щорічно. З 2023 року очікується додаткове збільшення видобутку.

Трубопровід КТК протяжністю 1511 км, забезпечує з 2003 року транспортування видобутої ТШО нафти з Казахстану через територію півдня Росії та її експорт з терміналу Южная Озєрєєвка під Новоросійськом. Пропускна здатність нафтопроводу – 67 млн т нафти в рік. Найбільшими акціонерами КТК є:

- РФ в особі ПАТ "Транснефть" – 24%,

- АТ НК "КазМунайГаз" – 19%,

- Chevron Caspian Pipeline Consortium Company – 15%,

- Mobil Caspian Pipeline Company – 7,5%,

- LUKARCO BV – 12,5%,

- Rosneft-Shell Caspian Ventures Limited – 7,5%,

- "КТК Компані" – 7%.

Нафтопровід КТК також використовується для транспортування нафти з двох інших казахстанських родовищ-гігантів – Карачаганак та Кашаган.

Основним інвестором КТК були американські компанії, передусім "Шеврон", однак, операторство над трубопроводом перебрала в 2000-х російська нафтотранспортна монополія "Транснефть". Практично, Росія через "Транснефть" контролює нафтовий потік американських компаній з казахстанських родовищ і передусім, з основного азійського активу "Шеврону" – родовища "Тенгіз", яке забезпечує 18% щорічного корпоративного нафтовидобутку. Його частка зростає ще більше у зв'язку з розробкою іншого родовища – Карачаганак, де "Шеврон" має дольову участь в консорціумі з його розробки – 18%. Інша компанія – "ЕкссонМобіл", яка є №1 у нафтогазовому секторі США, має частки як в Тенгізькому, так і в Кашаганському мегапроєктах.

У зв'язку з нарощуванням обсягів нафтовидобутку, з 2019 року КТК запустив програму усунення вузьких місць, яка фактично є новим проєктом збільшення потужності трубопроводу Тенгіз – Новоросійськ з нинішнього рівня в 67 млн тон до 80 млн тон на рік. Левову частку інвестицій забезпечує "Шеврон", який не пізніше 2023 року отримає додаткових 12 млн тон нафти на обох родовищах – Тенгізькому та Карачаганацькому.

У 2020 році "Шеврон" продав свою частку в азербайджанському проєкті Азері-Чираг-Гюнешлі та нафтопроводі Баку – Тбілісі – Джейхан (БТД). Фактично, цим кроком була ліквідована альтернатива КТК – використання БТД для експорту додаткових обсягів нафти по незалежному від Росії маршруту. Він вже використовувався ТШО в минулому, хоча за твердженнями "Шеврону" комерційно був менш вигідним, аніж КТК. Цим "Шеврон" збільшив свою залежність від Росії і російської нафтотранспортної монополії "Транснефть".

Росія відразу ж скористалась збільшенням вразливості "Шеврону", створивши проєкцію загрози обмеження з боку оператора ПАТ "Транснефть" доступу ТШО до трубопроводу КТК. Позитивним "стимулом" для "Шеврона" стала перша за історію КТК виплата дивідендів у І кварталі 2021 року.

Блінкен на своєму брифінгу цілком влучно зауважив: "Один з уроків новітньої історії полягає в тому, що коли росіяни опинилися у вашому домі, іноді дуже важко змусити їх піти". Це так, але це не вся правда. Припускаю, що після зміцнення влади Токаєва російськими багнетами, Москва піде далі.

З одного боку, керівництво "Шеврону" завжди було на боці Росії і особливо після окупації Криму. Надавало безцінні послуги по просуванню її бачень та лобіюванню інтересів в американських коридорах влади. Одним з прикладів системної роботи компанії є "Діалог Форт Росс", де "Шеврон" разом з російськими "Совкомфлотом" та "Транснефтью" "… многолетние спонсоры проекта "Диалог Форт Росс". С 2012 года три компании поддерживает инициативы по сохранению и популяризации русского культурно-исторического памятника в Калифорнии, а также способствуют расширению диалога между Россией и США".

В минулорічному ювілейному 10-му форумі 2 листопада взяли участь посол РФ в США Антонов, заступник міністра закордонних справ РФ Рябков, президент "Шеврон Нефтегаз Инк." МакГран, відомий своїми проросійськими поглядами політолог з Інституту Кеннана Рожанський. Послання з Кремля у Вашингтон звучало так: "Мы настоятельно призываем американскую администрацию передумать и вступить с нами в серьезный диалог, чтобы обнулить существующие ограничения и начать строить вверх с самого основания, а не опускаться вниз".

Показово, що у 2017 році саме найбільші американські корпорації ExxonMobil і Chevron, які працюють в Казахстані, виступили проти законопроєкту про посилення санкцій щодо Росії через ризик зупинення їхніх нафтогазових проєктів за участю російських компаній. А в Казахстані якраз в рамках мегапроєктів західних компаній працюють і російські. Хоча обидві компанії дотримуються санкційного режиму, однак усіляко протистоять спробам його посилити, виходячи з їхніх корпоративних інтересів.

Інший сценарій, який може реалізувати Росія – це вичавлення "Шеврону" та "ЕкксонМобіл" з Казахстану. Точніше, скупити задешево частки "Шеврону" в ТШО та Карачаганаку, "ЕкссонМобіл" – в ТШО та Кашагані. Створити руками нової маріонеткової влади Токаєва проблеми для американців доволі просто. В часи Назарбаєва це не раз робилось через питання екології.

До того ж, за інформацією з казахстанських джерел, охоронні фірми, які надають послуги ТШО в Казахстані, насичені спецами з російських приватних військових компаній. Так що не можна виключати виникнення якоїсь рукотворної техногенної аварії з пред'явленням колосальних штрафних санкцій "винуватцям", після чого вони самі відмовляться від своїх активів і тихо передадуть їх в якості компенсації заподіяних "збитків". В цьому контексті є показовим те, що з боку ТШО була заборона казахстанському інвестору-партнеру звертатись до міжнародного арбітражу з позовом щодо втрачених інвестицій в Феодосійський термінал, де зійснювався проєкт для перевалки вакуумного газойлю з Тенгізького родовища, після окупації Криму Росією.

Ймовірно, фактор вразливості "Шеврону" відіграв певну роль і в зміні підходу адміністрації США до "Північного потоку-2" в обмін на збереження лояльного ставлення Росії до діяльності "Шеврону" в Венесуелі та Казахстані. Показово, що минулого року лобіюванням інтересів "Шеврону" у вашингтонських коридорах влади займалась та ж сама GR-компанія, що і "Північного потоку-2" – BGR Government Affairs. Звісно, вона була не єдина, з числа лобістів проєкту, але приклад доволі показовий, в контексті того, як Москва може тримати Вашингтон за "Шеврон".

Російські спецслужби можуть оприлюднити чимало компромату про зловживання американців в Казахстані, корумпування ними влади за часів Назарбаєва з тим, щоб спровокувати відповідні турбулентності і розслідування на берегах Потомаку. Згадана вище "справа Гіффена" – це лише верхівка айсберга.

Насамкінець. Російська військова присутність зовсім не випадкова, як може здаватися на перший погляд, з'явилась в Азербайджані у 2020 році, а зараз і в Казахстані. Обидві країни є конкурентами російській нафті на світовому ринку, меншою мірою газу. Тому конкурентів або беруть під контроль і ділять їхні доходи "по-братськи", в якості плати за послуги "захисту", або знищують. На черзі Туркменістан?

А Вашингтону доведеться робити складний вибір – закрити очі на все, що Росія коїть в Казахстані у сподіванні, що це збереже тим самим активи американських корпорацій у цій країні, чи реагувати на антидемократичні дії нового режиму Токаєва та його кремлівського патрона з ризиком втрат цих активів.

Оригінал