Лише 25% росіян підтримують включення ЛДНР до складу Росії

Президенту Росії Володимиру Путіну вдалося привернути увагу світу, зосередивши величезні сили для вторгнення вздовж кордонів з Україною та виставивши низку ультиматумів західним лідерам. Наразі дискусія зосереджена на можливих планах Путіна та спроможності міжнародної спільноти стримати його. Чи справді російський лідер готовий розв'язати велику війну у серці Європи? – пише Тарас Кузьо для Atlantic Council.

Оскільки більшість аналітиків обговорюють потенційні плани вторгнення та можливі військові цілі, ймовірна реакція всередині самої Росії ігнорується. Як російське суспільство відреагує на серйозну ескалацію восьмирічної неоголошеної війни з Україною? Це, ймовірно, зіграє важливу роль у визначенні наступних кроків Путіна, і є вагомі підстави вважати, що масштабне вторгнення в Україну виявиться вкрай непопулярним серед росіян.

Західні аналітики вказували на безпрецедентний сплеск популярності Путіна після захоплення Криму в 2014 році й припустили, що новий наступ може мати аналогічний вплив, який омолодить його падаючий рейтинг. Однак, коли справа доходить до ставлення росіян до закордонних військових авантюр, Крим може бути радше винятком, ніж правилом.

Окупація Криму завжди була популярною серед росіян, які здебільшого розглядають її як блискучу спецоперацію та акт історичної справедливості. За останні вісім років громадська підтримка захоплення Криму коливалася від 84% до 86% і включала багатьох членів російської ліберальної опозиції. Навіть номінальний глава опозиції Олексій Навальний, який сидить у в'язниці, визнав, що не поверне Крим Україні в разі обрання президентом.

Те саме не можна сказати про ставлення росіян до Донбасу, значна частина якого теж окупована Кремлем. Згідно з опитуванням, проведеним у квітні 2021 року останньою незалежною російською соціологічною службою "Левада-центр", лише 25% росіян підтримують включення контрольованих Кремлем "народних республік" до складу Росії. 26% вважають, що так звані республіки мають залишатися в складі України з посиленою автономією чи з тим самим статусом, який мали до 2014 року.

Ці цифри мають турбувати Кремль. Малоймовірно, що спроби офіційно анексувати Донбас спричинять націоналістичну ейфорію, схожу до кримської. Навпаки, багато хто запитує, чому росіяни мають платити високу ціну кров'ю і грошима за регіон, який займає значно скромніше місце в російській національній психіці, ніж сильно романтизований Крим.

Так само спроби розширити окупацію України і захопити більше земель будуть непопулярні серед росіян. Особливо якщо просування буде супроводжуватися постійним потоком російських трупів.

Масштабне вторгнення розкрило б хворобливу правду, яка ховається за багатьма популярними пропагандистськими наративами Росії про Україну. Воно розпалило б значний суспільний гнів щодо режиму Путіна.

З моменту початку військових дій у 2014 році Москва постійно зображувала Україну як братню націю, яка потрапила під контроль екстремістів та іноземних держав. Цей наратив просував останніми місяцями сам Путін і його колишній політичний помічник Дмитро Медведєв. Обидва написали довгі статті, які пояснюють, чому Україна збилася зі шляху і потребує порятунку від самої себе.

Згідно з втішними міфами, які пропагує Кремль, більшість українців прагнуть приєднатися до "русского мира", але їм заважають це зробити лише націоналістичні фанатики та західні агенти, які захопили владу.

Насправді немає нічого більш далекого від істини. Явна більшість українців підтримує європейський вибір і подальшу євроатлантичну інтеграцію. Це показали численні вибори з 2014 року та регулярно підтверджують опитування громадської думки. Вони вказують на переважну підтримку членства в ЄС та НАТО. Тим часом, підтримка колишніх могутніх проросійських політиків в Україні останніми роками різко впала, і вони більше не можуть перемагати на національних виборах.

Російська влада не засвоїла уроків 2014 року, коли спробам Москви спровокувати проросійські повстання на півдні та сході України завадила протидія місцевих російськомовних українських патріотів. Багато людей, близьких до Кремля, схоже, щиро вірять, що на російські війська чекає теплий прийом у деяких частинах України.

Лояльний до Путіна олігарх Костянтин Малофєєв недавно виказав недоречну впевненість, яку, схоже, поділяє багато хто в Москві.

"Війна не триватиме й тижня. Закінчиться за кілька днів. Весь український режим збереться в Лондоні й розповідатиме всім, що вони на своїх танках в'їхали б до Москви, якби Захід не відмовився від них", - сказав Малофєєв.

Таке мислення хибне. Експерти визнають, що російські збройні сили значно сильніші, ніж Збройні сили України. Більшість із них також погоджуються, що Україна зможе зазнати великих витрат від будь-яких російських сил вторгнення. Але недавнє опитування показує, що мільйони українців не лише не вітають російські війська, а й готові чинити збройний опір. Це дуже схоже на досвід 2014 року, коли тисячі людей приєдналися до добровольчих батальйонів, щоб підтримати слабкі Збройні сили країни та зупинити наступ Росії.

Новини про українців, які ведуть партизанську війну проти російських окупантів, вплинуть на внутрішню аудиторію в Росії, виховану на повазі до радянської партизанської боротьби проти нацистських військ під час Другої світової війни. Росіянам буде важко примирити відкриту і кровопролитну війну з поширеним міфом, що вони й українці - "братні народи". Чи, як каже Путін, "один народ". У міру зростання кількості жертв у Росії, суспільне невдоволення може швидко перерости у відкриту протидію режиму Путіна.

Для багатьох росіян шок від масштабного вторгнення був би тим сильнішим, чим більше вони повірили в слова Кремля, що Москва не воює проти України з 2014 року.

Протягом останніх восьми років Росія послідовно відкидала будь-яку участь у бойових діях на сході України і натомість намагалася подати конфлікт як внутрішню справу українців. Це не переконало ЄС, США, Велику Британію та інші країни, які запровадили санкції проти Росії. Українців також не переконали заяви Росії про непричетність. Понад 70% українців розглядають тліючий конфлікт як акт російської агресії.

Російська аудиторія охоче приймає кремлівську версію подій. Незважаючи на роки нещадної антиукраїнської пропаганди на російському державному телебаченні та гори свідчень, що вказують на причетність Москви, багатьом росіянам все ще важко визнати, що дві країни воюють між собою.

Враховуючи незначну народну підтримку війни і приховану кремлівську дезінформацію, що спотворює справжній стан російсько-українських відносин, неважко уявити, як нове вторгнення в Україну може спричинити потрясіння у російському суспільстві. Це підірве внутрішню стабільність Росії і навіть може поставити під загрозу власне політичне майбутнє Путіна. Британський експерт з безпеки Росії Марк Галеотті вважає, що Кремль добре знає ці небезпеки, і нещодавно попередив, що "жорстока війна з Україною може зруйнувати єдність і легітимність російського режиму".

Відомо, що Путін емоційно зацікавлений в українському питанні. Він одержимий поверненням країни до сфери впливу Кремля, і вважає, що відмова зробити це зруйнує його претензії на історичну велич. Проте, якщо Путін спробує знищити Україну переважною військовою силою, то може втратити країну назавжди, а також спровокувати антиурядові виступи всередині самої Росії. А вони загрожують виживанню самого режиму. Для людини, яка вже пережила крах однієї імперії, це може бути ризик, на який він не готовий піти.

Переклад Gazeta.ua