Росія і Білорусь опинилися за новою залізною завісою

Захід має утримати Україну

У міру наближення 2021 року на Східну Європу, схоже, опускається нова залізна завіса.

За останні два тижні білоруський диктатор Олександр Лукашенко відмовився від давнього спротиву визнати анексію Криму. Він також заявив, що готовий розмістити російську ядерну зброю на білоруській землі, і пригрозив заблокувати постачання газу в Європу. Тим часом, білоруські банки готуються до відключення від міжнародної платіжної системи SWIFT і підписуються на нову російську альтернативу, – пише Браян Вітмор для Atlantic Council.

В умовах, коли Росія концентрує війська на кордоні з Україною та посилюються побоювання щодо повномасштабного вторгнення, Лукашенко вже заявив про свою абсолютну вірність Москві. Його недавні кроки свідчать, що він закладає основу нової реальності: Європа розділена, Білорусь міцно закріплена у таборі, де домінує Москва.

В інтерв'ю "РІА Новості" 30 листопада Лукашенко сказав, що Крим завжди був "де-факто російським", а тепер "де-юре російський". Він додав, що планував поїздку на окупований український півострів разом із лідером Кремля Володимиром Путіним, щоб показати своє офіційне визнання.

Це означає різку зміну становища Лукашенка, який з 2014 року відмовлявся офіційно визнати Крим частиною Росії. У якийсь момент він навіть висміяв логіку, яку використала Москва для виправдання анексії, заявивши, що Монголія з таким самим успіхом може претендувати на більшість російських земель.

Невдача у Криму у поєднанні з рішенням Лукашенка відмовитися від білоруського нейтралітету в агресії Росії проти України означає кінець зовнішньополітичного балансування, завдяки якому Лукашенко раніше ставив Мінськ між Росією та Заходом. Якщо хтось ще не вловив цього зрушення, білоруський автократ недавно багатозначно заявив, що він "зробить усе, щоб Україна стала нашою".

У коментарі московському "Центрі Карнегі" білоруський політолог Артем Шрайбман зазначив, що "досягнення Мінська за п'ять років активної багатовекторної зовнішньої політики з 2014 до 2019 року знецінилися. Бонуси, які Білорусь отримала, дистанціювавшись від Росії, зникли і не повернуться найближчим часом з огляду на рівень стурбованості Заходу порушеннями прав людини у Білорусі. Якби Мінськ продовжував прикидатися нейтральним у цій ситуації, це могло б розгнівати Москву".

Зауваження Лукашенка щодо ядерної зброї також свідчать про геополітичну ситуацію, що стрімко змінюється. В інтерв'ю пихатому російському телеведучому Дмитру Кисельову Лукашенко сказав, що якщо НАТО розгорне ядерну зброю у Східній Європі, він "запропонує Путіну повернути ядерну зброю в Білорусь".

Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков 13 грудня, схоже, підтримав пропозицію Лукашенка, заявивши, що Москва може розмістити ядерні ракети середньої дальності в Європі у відповідь на те, що, за її твердженнями, те саме планує зробити НАТО.

НАТО заперечує будь-які наміри розмістити ядерну зброю у Східній Європі. Але висловлює припущення, що у разі повномасштабного вторгнення Росії в Україну Альянс посилить присутність військ на східному фланзі, насамперед у країнах Балтії та Польщі.

Недавня погроза Лукашенка припинити постачання газу до Європи, поряд із зусиллями білоруських банків підготувати альтернативи на випадок відключення від SWIFT, вказує на ще один аспект розділення Європи: відокремлення Росії та Білорусі від світової фінансово-економічної системи.

12 грудня держсекретар США Ентоні Блінкін заявив, що США та їхні європейські союзники готові "вжити кроки, від яких ми утримувалися в минулому, які матимуть величезні наслідки для Росії".

Припущення, якими можуть бути ці кроки, зосереджені на трьох галузях: відключення Росії від SWIFT, введення санкцій щодо суверенного боргу РФ як на первинному, так і на вторинному ринках, та припинення роботи ще не запущеного газопроводу "Північний потік-2".

У світлі інтеграції Білорусі в економіку Росії та її залежності такі кроки де-факто будуть націлені на Білорусь теж. Це цілком доречно з огляду на активну підтримку реваншизму Москви режимом Лукашенка.

На західних кордонах Росії та Білорусі виникає нова залізна завіса. За останній рік Путін успішно зміцнив панування Москви над Білоруссю. Кремлівський лідер тепер, схоже, сповнений рішучості підкорити собі силою Україну.

Заходу слід вести довгу гру в Білорусі, караючи режим Лукашенка та терпляче взаємодіючи з громадянським суспільством. З Україною, уряд та суспільство якої обрали демократичне європейське майбутнє, ескалація кризи набуває характеру серйозної геополітичної катастрофи. США та їхні союзники повинні зробити все можливе, щоб Україна була в безпеці та опинилася на західній стороні нової залізної завіси, що розділяє Європу.

Переклад Gazeta.ua