Куди тягнули "Мрію"?

Такі літаки не потрібні жодній країні світу

Новий "рекорд" восьми українських "богатирів", які нещодавно тягнули злітною смугою найбільший у світі літак "Мрія", викликав щонайменше здивування. Що хотіли цим показати перегодовані стероїдами "силачі"? Власне, це запитання не до них – їхня справа тягнути щось тяжке – а до тих, хто надумав встановлювати цей з дозволу сказати "рекорд".

У притомної людини це видовище нічого, окрім суму та сорому, викликати не могло. Тому що літак "Мрія", збудований понад тридцять років тому ще за часів Союзу, є чи не найбільшим прикладом державного марнотратства – кількість корисних рейсів цього авіагіганта становить у середньому один на рік. Жодна країна світу не будувала нічого подібного не тому, що не могла, а тому що такі літаки не потрібні! Інакше київський авіазавод Антонова був би завалений замовленнями на багато років наперед, як завалені цими замовленнями заводи, що виробляють ті ж "Аеробуси".

На практиці згаданий завод вже який десяток років нічого не виробляє, а тисячі його працівників просто отримують зарплату. Заводські цехи та ангари, де колись збирали по одному літаку на тиждень, тепер використовуються для чого завгодно - від зйомок відеокліпів до пресконференцій Зеленського.

То чим ми маємо пишатися? Тим, що морально застарілий літак ще здатен піднятися у повітря і пролетіти один раз на рік над святковим Хрещатиком? А чи не задорогий це атракціон на тлі існуючої лише на папері вітчизняної авіаційної промисловості? Коли у нас останній раз виготовляли новий літак? Отож.

Щодо "стронгменів", які могли би тягнути замість "Мрії" щось інше і не ганьбитися, то дивлячись на них не міг згадати нічого, окрім популярної у часи мого дитинства пісеньки, у якій представники кочового народу "толкали жопой паровоз".

Микола Несенюк, для Gazeta.ua