Політика "купуй американське" знаменує кінець епохи глобального неолібералізму

Для порятунку економіки нам потрібна політика "купуй українське"

Президент США Джо Байден 28 липня представив нові заходи з посилення урядової політики "купуй американське". Вони спрямовані на подальше збільшення виробленої у США частки товарів і послуг, що закуповуються на гроші платників податків.

На сьогодні відповідне законодавство США, ухвалене ще під час Великої депресії 1930 років, поширюється на держзакупівлі товарів і послуг щорічно на близько $200 млрд бюджетних коштів.

За оновленими правилами мінімальна дозволена частка американської складової (локалізація) в продукції, що закуповується, збільшиться з нинішніх 55% до 60%, а в подальшому до 65% у 2024 році й 75% у 2029-му.

За словами президента Байдена, його адміністрація робитиме все, щоб політика "купуй американське" була реальністю, а запроваджені ним заходи підтримали американську промисловість і робочі місця у виробництві.

Варто зазначити, що ще в перші дні роботи нової адміністрації у січні цього року президент Байден вже підписав виконавчий указ, спрямований на ліквідацію прогалин і лазівок в імплементації законодавства "купуй американське".

Тоді Байден також заявив, що "американська промисловість стала зброєю у захисті демократії під час Другої світової війни і має залишатися рушійною складовою американського добробуту сьогодні".

Згідно заяви Білого дому, відродження виробничого сектора є ключовим для підвищення зарплат, створення робочих місць, укріплення ланцюжків постачання всередині США та формування нових ринків для нових технологій.

"Америка не може сидіти на узбіччі у гонці за майбутнє. Для гарантування того, що майбутнє робитиметься в Америці, ми повинні вигравати боротьбу не лише за робочі місця сьогодення, але й боротьбу за індустрії і робочі місця майбутнього", - зазначив Байден.

Білий дім також відкинув зауваження щодо протекціоністського змісту політики адміністрації Байдена, заявивши, що її дії знаходиться в межах зобов'язань США перед Світовою організацією торгівлі. Пообіцяв вести переговори з торговими партнерами щодо модернізації глобальних правил торгівлі.

Отже маємо черговий сплеск у США ідеології економічного націоналізму і зокрема політики "купуй американське" як важливого елемента інноваційної реіндустріалізації Америки.

Нагадаю, що від початку передвиборчої кампанії економічні гасла і план Байдена конкурували в економічній площині з гаслом Дональда Трампа "американське передусім" і його політикою повернення виробництва і робочих місць до США.

Але для нас, українців, важливо, що обидва - і попередній президент Трамп і нинішній Байден - займали і займають позицію економічного націоналізму/протекціонізму, що протистоїть колишньому мейнстріму глобалізаційного неолібералізму, з яким всередині США, схоже, вже остаточно покінчено.

Очевидно, що маємо застосовувати в Україні "кращі світові практики".

Здоровий глузд і стратегічний прагматизм підказують, що слід діяти так, як діяли і діють нації, що стали розвиненими і багатими, а не так, як вони тепер радять робити іншим.

Як свідчить проферор Ерік Райнерт у своєму бестселері "Як багаті країни стали багатими…", цю тезу вперше проголосили ще близько 200 років тому в Конгресі США у 1820-х роках. Оригінально вона була: "слід робити так як робили англійці, а не так, як вони радять та вчать інших". Це тоді, коли промислово потужна Британська імперія намагалася нав'язати молодим, економічно слабким, фактично сільсько-господарським Сполученим Штатам "вільну торгівлю" і свої промислові товари.

А перед тим, ще на зорі "нового часу" англійці застосували цей підхід, щоб наздогнати і випередити голландців. Тож азійські "тигри" - Японія, Південна Корея і нещодавно Китай - лише успішно застосовували перевірену часом й історією британсько-американську практику.

Слід зазначити, що спроби запровадження політики "купуй українське" і вимог до локалізації стосовно державних закупівель в Україні, в яких за взірець бралося, зокрема, діюче законодавство США "купуй американське", здійснювалися як в попередньому, так і в поточному скликаннях Верховної Ради. Але поки що, на жаль, безуспішно.

Адже до блокування ухвалення відповідної політики і законодавства в Україні долучилися як багато хто у попередній і нинішній владі, що певною мірою перебуває під зовнішнім управлінням міжнародних структур, так і усілякі неоліберальні грантоїдські "експерти" та псевдо-економісти. Хоча не обходиться й без "корисних ідіотів" з "єврооптимістичного" політичного середовища.

Нині під час пандемічної економічної кризи така політика була би вкрай корисною для порятунку економіки країни й швидкого виведення її з кризи. Але вона й досі є жертвою глобалізаційної неоліберальної ортодоксії, що насаджується в Україні під виглядом єдино правильних "економічних реформ".

Звісно, що попри зазначені принципові зрушення всередині США нам будуть і далі нав'язувати догми збанкрутілого неолібералізму в інтересах транснаціональних корпорацій, міжнародних фінансових спекулянтів і доморощених олігархів. А деякі "друзі" натякатимуть, що начебто "що дозволено Юпітеру, те не дозволено бику".

Однак наш економічний прорив і гідне майбутнє на своїй землі залишаються в наших руках. І чи відбудеться Україна як успішна й історично суб'єктна нація залежить, передусім, від нашого розуму, духу, волі і дій.

Оригінал