Страх бути індивідом породжує акустичний колективізм
Найбільш нестерпним для наших людей є ризик залишитися наодинці з самим собою, з власними думками і тишею
Як же наші люди бояться акустичної самотності. Як вони бояться тиші. Як же хочуть галасу і шуму. Попси, шансону, руского репа – але так, щоб було чутно всім.
У цієї пристрасті нав'язування своєї "музики" відчувається одна велика хвороба: відсутність усвідомлення себе як індивіда, страх бути індивідом. Бо індивід має не тільки фізичні, а й акустичні межі. І якщо ти відчуваєш себе як індивіда – ти особливо уважний і до своїх акустичних меж, і до акустичних меж інших людей. Ти розумієш, що важливо їм не зашкодити – як важливо, щоб не зашкодили межам твоїм.
Фішка в тому, що наші люди не тільки нав'язують цей галас іншим – вони жертовно толерують це нав'язування. Вони вдячні за це нав'язування, це вторгнення чужої акустики. Бо найбільш нестерпним для них є ризик залишитися наодинці з самим собою, наодинці з власними думками, наодинці з власною тишею.
Акустичний колективізм.
Текст є постом автора у Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.
Коментарі