Світ на порозі грандіозного освітнього прориву

Нарощування онлайн-навчання неминуче

Карантини і локдауни змусили світ переглянути формати вузівської освіти і стрімко позбуватися сидіння за партами 5−6 років. Те ж саме зі шкільною. Вона перестає відповідати новим викликам глобального світу і очікуванням батьків.

Ось деякі нищівні зміни, які звалилися на систему освіти.

1. Місяць тому газета Washington Post опублікувала велику статтю про те, що Америка, виявивши, що з їх чудовими і найкращими в світі вузами щось не те, збирається в найближчому майбутньому трансформувати свої 2300 університетів у 50 величезних освітніх хабів із зовсім іншими цілями, контентом, технологіями, кадрами і результатами.

І це — новий потужний тренд оновлення та осучаснення навчальних процесів, який матиме наслідки для всього світу.

2. Ось уже кілька років набирає чинності система навчання "сендвіч" — як багатошарова система. Це коли рік вчишся, рік працюєш. Потім бачиш, яких тобі знань не вистачає, знову рік вчишся (не обов'язково там само, можна й у іншому вузі). Потім йдеш працювати (не обов'язково туди ж), потім знову рік вчишся — рік працюєш.

Головне! Через 5−6 років — ти людина з великої літери, тому що багато знаєш, вмієш, тебе всюди знають і візьмуть на роботу на хорошу зарплату і з пристойною кар'єрою.

3. Для багатьох людей став привабливим дистанційний спосіб навчання, оскільки вже найкращі в світі онлайн-вузи дають знання не гірше, а навіть краще очних навчальних закладів, і їхні дипломи цілком котируються. І коштують вдвічі дешевше.

Ще більш привабливим є онлайн-навчання для школярів. Особливо для тих, у яких гарна школа далеко від будинку, а в погану ходити не хочеться. А також для тих, кому там нудно, кого там кривдять, хто відстає або випереджає, а також кому не хочеться постійно вставати рано вранці, коли можна вчитися за своїм власним графіком.

Побутують побоювання, що якість онлайн-знань буде слабкою. Однак в тих онлайн-школах, де все організовано дбайливо і технологічно, по-сучасному і з душею, діти навпаки, самоорганізовуються і освоюють знання краще і швидше, що дуже подобається батькам.

Та й проблеми соціалізації легко вирішуються, особливо коли діти отримують можливість спілкуватися з ким хочуть, організовують дебати та дискусії на сьогоднішні злободенні для підлітків теми. Де є міжнародні проєкти з однолітками з різних країн. Тоді і мотивація вчитися у дітей виникає сама собою. А що ще треба батькам, які бачать щоденний апгрейд своїх дітей?

І якщо в попередні десятиліття дистанційне навчання існувало ніби за дужками, і на нього мало звертали уваги, вважаючи його чимось другорядним, то зараз на нього не тільки стали звертати увагу, але й прискорено покращують його якість. Просто з'явилися хороші онлайн-школи.

Скажу відверто, нарощування онлайн-навчання неминуче, тому що воно для більшості держав усього світу виявляється набагато дешевше. Адже в бюджетах держав витрати на освіту становлять 8−12%, і це дуже багато! А толку — мало, одні розчарування, протести і роздратування. Тому багато країн зраділи карантинам і локдаунам, побачивши істотне скорочення витрат.

Природно, я не вважаю, що це добре — економія на освіті. Це дуже сумно і неприємно. Так бути не повинно! Але тут треба включати здоровий глузд і вчасно розпізнавати світові тренди, що виникають, і думати, які будуть знайдені виходи зі становища. Щоб не бути захопленими зненацька.

Поки видно, що приблизно для 20−30% дітей (і батьків) онлайн-навчання підходить. А раніше таких було всього лише 2−3%. Значить, треба думати, що з цим робити і як у цю ситуацію плавно вбудуватися.

4. А тут ще у світі почалася шалена гонка освітніх платформ. Цікаво, з чого б це? Адже вже яких тільки платформ немає!

Мільйони програмістів і стартаперів шукають тут Клондайк, розуміючи, куди вітер дме і мріючи, що їм пощастить придумати таку платформу, на якій навчатимуться всі. Чи це не натяк на прийдешні зміни?

5. Більш того, ці платформи потрібно заповнювати контентом. А де його взяти? Ось і ще одна могутня і вільна ніша — освітній контент. Втім, тут тільки початок шляху, оскільки повільно приходить розуміння, чого і як навчати тепер дітей у школах. Чи навіть вже не в школах.

У будь-якому випадку світ на порозі грандіозного освітнього прориву. Що ж з усім цим робити? Спокійно до нього готуватися і тримати ніс за вітром. Головне — не відстати від часу.

Оригінал