Україна завдала потужного удару по Кремлю. Захід має взяти приклад

24 червня президент Володимир Зеленський запровадив розширені санкції проти Росії

У той час, як міжнародна увага зосереджена на західних антиросійських санкціях, Україна і Росія замкнуті в своєму циклі все більш жорстких санкцій, які грають важливу роль в триваючій семирічній гібридній війні між двома країнами. Зазвичай такі обміни ініціює Росія, а Україна відповідає.

24 червня президент Зеленський підписав розширені санкції проти Росії, спрямовані проти 538 осіб і 540 організацій. У той же день він видав черговий указ про введення санкцій щодо 55 російських державних фінансових установ. Ці кроки є найсуворішими, які будь-яка країна ввела проти Росії з 2014 року, - пише Андерс Аслунд для Atlantic Council.

Росія традиційно лідирує в застосуванні санкцій на пострадянському просторі. Це природно, враховуючи домінуючу регіональну роль її економіки і агресивне ставлення Москви до найближчих сусідів.

У ранній пострадянський період російські санкції часто були протекціоністськими. Колишні радянські республіки встановили вільну торгівлю в 1992-му. Коли українські компанії успішно захоплювали російські ринки, Москва відповідала жорсткими протекціоністськими діями, вводячи заборони на імпорт і високі антидемпінгові тарифи. Типовими українськими жертвами були тоді цукор, горілка, тютюн, сталь і сталеві труби.

У червні 2013 року торгова політика Росії змінилася. Кремль все більше турбував прогрес України в напрямку Угоди про асоціацію з Євросоюзом. До того Москва ставилася до ЄС як до паперового тигра, а своїми реальними противниками вважала США і НАТО. Коли Україна приготувалася підписати знакову угоду з ЄС, все змінилося.

За кілька місяців до підписання Угоди, Росія наклала санкції на український імпорт з компаній трьох найважливіших бізнесменів в Україні, яких вважають проєвропейськими - групи компаній "Інтерпайп" Віктора Пінчука, "Індустріальний союз Донбасу" Сергія Тарути, який наполовину належав банку ВЕБ Росії, і компанії Roshen Петра Порошенка.

Санкції літа 2013 року зараз розглядають як перші публічні кроки на шляху до нинішнього конфлікту між двома країнами.

Після початку російської військової агресії проти України в лютому 2014-го велика частина торгівлі між двома країнами швидко припинилася. Україна націлилася на свій військово-промисловий експорт в Росію, на який припадала третина всього, що Україна продавала агресору. До 2018-го взаємні санкції скоротили двосторонню торгівлю до чверті від рівня 2012-го.

Росія пішла ще далі. 1 листопада 2018-го завдала найбільшого на сьогодні удару в торговельній війні, ввівши масштабні економічні санкції щодо 322 українських фізичних осіб та 68 українських компаній. Це були найбільші санкції, введені будь-якою країною в рамках конфронтації навколо України.

Санкції Росії проти України 2018-го стосувалися політиків і бізнесменів. Список осіб, які потрапили під них, виглядає як довідник "Хто є хто" в українській еліті. Під санкції потрапили проєвропейські партійні лідери, багато ліберальних депутатів і міністрів. Залишилися неушкодженими відверто проросійські політики.

Під санкції потрапили багато відомих українських бізнесмени. Зокрема, Віктор Пінчук, Геннадій Боголюбов, Костянтин Жеваго, Микола Злочевський, Юрій Косюк, Олексій Вадатурський, але, як не дивно, не Ігор Коломойський. Найнесподіванішими виявилися російський бізнесмен Павло Фукс, який проживає в Москві, і партнер Фірташа Іван Фурсін.

Україна, врешті, відреагувала на великі російські санкції кінця 2018-го, і зробила це рішуче.

З лютого 2021-го Зеленський значно чутливіше реагує на російську агресію. Зокрема, наклав санкції на найближчого українського союзника Путіна Віктора Медведчука і три його телеканали. Однією з ключових цілей тепер став ще один великий український бізнесмен, якого вважають лояльним до Путіна, Дмитро Фірташ.

Оприлюднені 24 червня українські санкції включають поєднання нових заходів, та продовження існуючих санкцій. Вони зосереджені на великих бізнесменах, які працюють на Росію, друзів Путіна, російських військових, найманців і державних чиновників. Спільним знаменником усіх, кого переслідують, є можлива близькість до Путіна.

Одна група складається з високих друзів Путіна - Олег Дерипаска, сім'я Ротенбергів, Сергій Чемезов, Андрій Костін, Віктор Вексельберг, Сулейман Керімов, Олексій Міллер, Олексій Мордашов, Юрій Ковальчук, який займається фінансами і ЗМІ Путіна, колишній зять Путіна Кирило Шамалов, Андрія Акімов і Володимир Богданов.

У список також увійшли улюблений охоронець Путіна і командувач Нацгвардією, генерал Віктор Золотов, колишній заступник голови "Центрального банку Росії" Олександр Торшин, губернатор Тули і улюблений молодий охоронець Путіна Олексій Дюмін, друг Путіна з Санкт-Петербург Сергій Фурсенко, депутат від Санкт-Петербурга Владислав Рєзніков.

Україна також ввела санкції проти українських громадян Фірташа і Фукса, проти яких, за іронією, вже накладені санкції зі сторони Росії.

Оновлений список України з 540 російських організацій, що перебувають під санкціями, включає компанії, контрольовані підсанкційними особами, а також "Аерофлот" та інші російські аерокосмічні компанії, численні військові структури і компанії військової промисловості, всі великі державні банки - "Сбербанк", ВТБ, ВТБ24, ВЕБ, "Газпромбанк", "Банк Москви", КамАЗ, "Курчатовський інститут", який очолює друг сім'ї Путіна Михайло Ковальчук, багато судноплавних компаній.

Санкційний список Києва щодо Росії включає вражаюче повну колекцію компаній і людей, які дійсно важливі для Путіна. Це показує силу української розвідки.

Розширені антиросійські санкції України створюють враження, що український уряд розуміє цінність нападів на людей, близьких до Путіна. США, ЄС, Велика Британія і Канада мають тепер вивчити українські санкції, щоб взяти приклад і вжити аналогічних дій.

Переклад з оригіналу Gazeta.ua