Шкільні предмети давно застаріли. Діти не отримують від навчання драйв

Неправильний ранній вибір професії може стати життєвою катастрофою

Чому так виходить, що батьки не можуть для себе сформулювати своє сімейне замовлення: чого вони хочуть від школи насправді?

Дивимося:

Одним потрібні тільки голі академічні знання предметів, іншим — іще й практичні навички, уміння й компетенції.

Одним - щоб дітей навантажували, іншим - щоб їх розвантажували.

Одним - щоб оцінки ставили, іншим - щоб не ставили.

Одним - потрібна вчителька добра, іншим - вимоглива.

Одні - готові платити, інші - категорично проти.

Одним - повний день, іншим - пів дня.

Одним - більше предметів, іншим - менше.

І ще приблизно 20 таких суперечливих вимог.

Зараз у нас перемагає європейська толерантна модель, яка полегшує процес навчання (фінська), яка у світі потроху втрачає свої лідерські позиції.

І ось у світі почався зворотний тренд на інтенсифікацію навчального процесу, одночасно з підвищенням його захопливості. Це модель Південно-Східної Азії.

Кажуть, що діти виснажуються і перевтомлюються від кількості предметів і непотрібних знань. Однак справа не в кількості предметів. Самі предмети вже давно застаріли. Тепер у світі вчать за кейс-уроками. Інтегрованими й інтерактивними. І вчать настільки цікаво, що діти відразу хочуть усе це спробувати самі. Саме звідси виростає їхнє "уміння вчитися". А в найкращих онлайн-школах навіть спроєктували спеціальні 9-модульні уроки, щоб діти не тільки не втомлювалися, а навпаки, отримували від навчання драйв.

У світі зростає попит не на вузьких фахівців, а на широку компетенцію

У світі зростає попит не на вузьких фахівців (тому що коли закінчать школу, тих спеціальностей може вже не бути), а на широку компетенцію, оскільки вона дає більшої стійкості в житті, особливо в умовах повної невизначеності.

До речі, діти в шкільному віці ще не знають, ким і чим вони будуть, тому неправильний ранній вибір професії може стати життєвою катастрофою.

Тому ідеальна модель системи освіти не залежить від кількості предметів або навантаження школярів. Вона залежить від цілей, яких ви прагнете.

Поставте собі питання — ким і чим ви хочете, щоб була ваша дитина у 20−25 років? Що вона повинна вміти, знати, хотіти?

Треба сформулювати правильні цілі, і від них уже вибудовувати свої вимоги — чого вчити, як учити, ким учити, де вчити, за скільки й на який результат.

Тоді і школу легко підібрати. Інакше, і правда, 11-12 років пролетять швидко. А потім виявиться, що немає ні потрібних знань, ні практичних навичок, ні мотивації далі розвиватися, ні орієнтирів: що робити і як жити. А повернутися назад уже можливості не буде.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Марк Тіссен Оглядач видання The Washington Post
Девід Кларк Аналітик, колишній спеціальний радник по Європі в МЗС Великої Британії
Андрій Андрушків Експерт з управління, виконавчий директор Центру спільних дій
Агія Загребельська Засновниця громадського проєкту "Ліга антитрасту"
Андерс Аслунд Американський економіст