Саме Україна створила "Шарія" і піднесла цей медійний інструмент Кремлю

Приклад створення "опозиціонера в екзилі" з пересічної кримінальної біографії

Кейс Шарія дуже показовий у своїй провальності. Його варто внести у підручники зі стратегічних комунікацій як приклад створення "опозиціонера в екзилі" з пересічної кримінальної біографії.

Звісно, найпростіше сказати, що кремлівські голови винахідливі та безжалісні у методах гібридної війни. Втім, якщо уважно розібратись у деталях, то вийде, що саме Україна створила "Шарія" і піднесла цей медійний інструмент Кремлю на блюдечку з блакитною облямівкою. Відбулось це не навмисно, а виключно завдяки непрофесійності та безсистемності знешкоджувальних дій.

Далі будуть викладені мої оціночні судження, які ґрунтуються на аналізі інформації з відкритих джерел, і я маю на це право (це я для суду пишу, раптом що).

З 2011 — 2021 рр. Україна хотіла обґрунтовано притягти Шарія до кримінальної відповідальності по двом провадженням, але через непрофесійність так і не змогла цього зробити.

Під страхом перетворитись з так званого політичного біженця на звичайного злочинця, людині звісно довелось демонструвати політичну боротьбу в екзилі з усіма, хто був за цей час при владі в Україні. Бо тільки демонстративна відчайдушна політична боротьба дає шанс, що ЄС не видасть його Україні. Тож 10 років, які зволікала Україна, стали в нагоді Шарію для розгону шаленої політичної активності. Назад в нього дороги немає.

Під страхом перетворитись з так званого політичного біженця на звичайного злочинця, людині звісно довелось демонструвати політичну боротьбу в екзилі з усіма, хто був за цей час при владі в Україні

Але замість того, аби довести до кінця розпочаті кримінальні провадження, у квітні 2019 р. Шевченківський районний суд Києва відмовився ініціювати екстрадицію, скасував розшук і заочний арешт Анатолія Шарія, а також повернув його справу щодо перестрілки у Макдональдзі на додаткове розслідування в прокуратуру. А у вересні 2019 рішенням Солом'янського суду міста Києва повернули на додаткове розслідування та зняли з розшуку і по другій справі за ст. 383 Кримінального кодексу. Йдеться про обвинувачення в інсценуванні замаху на самого себе. Визначальним критерієм для суду стала необхідність перевірки доводів підсудного та його захисника щодо можливої фальсифікації даної кримінальної справи, як одного з елементів його переслідування в державі, що стало наслідком отримання статусу політичного біженця.

Не бачу сенсу розбиратись, яка ланка тут непрофесійно спрацювала, — чи на стадії досудового розслідування, чи судового, бо це все держава, яка програла Шарію. Адже провадження були відкриті ще в 2011 році, тож на розслідування і доказування вини був час.

Власне, як був час і на співпрацю з країнами ЄС. Скажімо, Литва ще у 2015 році почала перевірку щодо позбавлення Шарія статусу політичного біженця. Тож була можливість допомогти всіма силами задля пришвидшення процесу.

І от зараз, нібито з'явився шанс на екстрадицію, адже Литва позбавила Шарія статусу біженця. Втім, формально є підстави для відмови у видачі, бо йому оголосили підозру у державній зраді. А це не загально кримінальний злочин, а злочин у сфері політики. Тобто, з одного боку, нарешті діяльність Шарія викликала підозру у державній зраді, з іншого — ми повинні розуміти, що саме через цю статтю допомагати нам ніхто не буде. А розслідування тих злочинів, по яких ми могли розраховувати на міжнародну допомогу, Україна провалює. Тож тепер все залежить від позиції та законодавства країни його перебування — наразі Іспанії, якщо він там.

З одного боку, нарешті діяльність Шарія викликала підозру у державній зраді, з іншого — саме через цю статтю допомагати нам ніхто не буде

Найбільш технічно можливе у цій ситуації - лише заочне засудження, та й то, якщо не будуть розслідувати 10 років — як це сталось з попередніми двома провадженнями.

Ще одна стратегічна помилка — наші правоохоронці та дипломати не використали привід для ефективної міжнародної допомоги, який був просто подарунком долі. Йдеться про історію із звинуваченням у статевому злочині проти дитини (ймовірно, племінниці). Там дуже заплутана історія. Звинувачувала нібито сестра, яка живе у Нідерландах. По тій історії у 2015 році був позов Шарія до Оболонського суду Києва проти своєї сестри. У позові була вимога до сестри спростувати інформацію про те, що він педофіл та злодій, а його співмешканка Ольга Бондаренко займається проституцією. Суд відмовив Шарію у задоволенні позову.

Був ще один позов — до російського суду. Шарій оскаржив інформацію, поширену російським адвокатом про нібито кримінальне провадження у Нідерландах. Російський суд задовільний позов Шарія, але журналісти BBC не змогли відшукати даний позов в картотеці суду.

Історія цікава у двох площинах:

— як привід налагодити грамотну співпрацю з поліцією Нідерландів, країнами ЄС, Інтерполом та Європолом і без жодної політики розібратись — було/не було;

— якщо все це правда, то є привід нашим спецслужбам перевірити, а чи раптом не шантажує нашого громадянина Російська Федерація.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Майкл Дракман Директор Міжнародного республіканського інституту в Україні
Дар'я Лазарєва Експертка відділу клімату та транспорту ГО "Екодія"
Юрій Ніколов Співзасновник видання "Наші гроші"
Брайан Вітмор Cтарший науковий співробітник Atlantic Council
Іван Сидор Священник, секретар-референт Київської єпархії ПЦУ