Зеленський хоче рейдернути ЗМІ у конкурентів, а не побороти олігархію

Цей шлях веде до авторитаризму та узурпації влади

З кожним днем у діях Володимира Зеленського все більше прослідковується формування образу популістично-авторитарного лідера. Такого собі вождя, який для збереження влади активно використовує у своїй політичній діяльності старі перевірені популістичні технології.



Ключова технологія – регулярно максимально сильно поляризувати суспільство, поділивши і протиставивши один одному дві його частини. З одного боку – простий народ, якого захищає президент. З іншого – погані багатії, які грабують країну та кожного українця.

Згадуймо його виступ на підсумковій дворічній пресконференції, де він заявив, що Україна для народу, а не для учасників списку "Форбс". Законопроєкт про олігархів чітко лягає у цю канву.

Давайте проаналізуємо критерії, за якими визначається олігарх.

Отже, за цим документом, олігархом є людина, яка одночасно:

1. Бере участь у політичному житті (займає високу посаду у держапараті, пов'язана із високопосадовцем, фінансування чи керівництво партією).

2. Має значний вплив на засоби масової інформації (контроль над ЗМІ, який поширює інформацію політичного характеру).

3. Здійснює контроль значної за обсягом господарської діяльності (бенефіціари природних монополій, монополісти або власники вартістю понад мільйон прожиткових мінімумів - 2,27 млрд грн, або $84 млн. Вартість визначатиметься сукупно за розмірами всіх активів).

Рішення про визнання олігархом приймає Рада нацбезпеки й оборони на підставі подання Кабміну, члена РНБО, Нацбанку, СБУ або Антимонопольного комітету і вступає в силу з дня офіційної публікації відповідного указу президента.

Далі олігарха включають в "Реєстр осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті".

Продавати ЗМІ пов'язаним особам заборонено. Після продажу ЗМІ, олігарх втрачає свій офіційний статус "олігарха".

Навіть побіжний аналіз цих критеріїв демонструє – закон не проти олігархів, а проти багатих людей, які мають відношення до ЗМІ. Адже одним із критеріїв олігарха тут є наявність майна на $84 млн. Не один мільярд чи хоча б $500 млн, а лише $87 млн. Судячи з суми, до реєстру олігархів можуть потрапити бізнесмени середньої руки, яких в Україні декілька тисяч чоловік.

Тобто, окрім класичних олігархів, статус отримають і крупні бізнесмени, які не фінансують політиків, але володіють політичними ЗМІ. Наприклад, Томаш Фіала – власник НВ та "Української правди".

Для чого спростили ці критерії? На мою думку, це спроба з боку Офісу президента рейдернути ЗМІ у своїх політичних конкурентів.

Фактично перед людьми, які мають середні статки та медіа ресурс поставлять питання: або ви починаєте підтримувати президента, або РНБО включить вас до списку олігархів. І у вас почнуться серйозні проблеми.

Є третій варіант – передайте контроль над вашими ЗМІ людям, яких Офіс президента визнає "доброчесними". Не важко уявити, що перелік "доброчесних" також формуватимуть на Банковій.

Тож перед нами класична рейдерська схема, завдяки якій Зеленський зі своїм оточенням хочуть встановити контроль над більшістю ЗМІ країни. Як центральними так і регіональними.

І не потрібно прихильникам Зеленського розказувати, що рішення ухвалюватиме не він, а РНБО.

Ми чудово розуміємо, що в нинішніх умовах Рада нацбезпеки – це "альтер его" Зеленського, яке легалізує його побажання та "хатєлки". Цей шлях є небезпечним, оскільки веде до авторитаризму та узурпації влади Зеленським.

А коли розпочнеться атака на бізнес, останні почнуть швидко виводити активи в офшори за кордон. Наслідком буде недоотримання податків у державний бюджет і різке погіршення соціальних стандартів у країні.

До речі, різке погіршення соціальних гарантій громадян – завжди буває після приходу до влади популістів. Вони будують скривлену економічну модель, яка приводить до катастрофічних соціальних наслідків. Аргентина, Греція, Угорщина, Перу – яскравий приклад, коли популісти знищували економічну стабільність держави. На жаль, ми йдемо тим самим шляхом. Замість того аби розпочати реальну боротьбу з цим негативним явищем.

Якби Зеленський справді хотів побороти олігархів, він не просував би цей законопроєкт.

Достатньо було б ухвалити: нову редакцію закону про Антимонопольний комітет; закон про лобізм та лобістську діяльність; зміни до податкового законодавства; зміни до законодавства про ЗМІ.


Паралельно з цими законами потрібно домовлятись із олігархами про цивілізовані правила гри. Саме такий підхід дозволив США свого часу подолати олігархат, побудувавши країну з розвинутою економікою та високими соціальними стандартами.

Звісно, такий підхід не простий. По перше, він вимагає відповідальності та дотримання взятих на себе зобов'язань як з боку влади, так і з боку олігархів. По друге, він розтягнутий у часі.
Але іншого шляху побудувати цивілізовану, а не авторитарну країну, де всі грають за однаковими правилами гри – немає.

Віктор Таран, для Gazeta.ua