Влада розповідає про супутники і міфічні вакцини, але науку не фінансує

Гроші в бюджеті є, але взяти їх не можна

Знаєте, що мене засмучує найбільше в українських реформах? Навіть в найуспішніших, найпродуманіших, найкорисніших?

Вони стикаються з жорстокою реальністю українських урядових кабінетів.

От є Національний фонд досліджень, який запустився торік і дав нарешті притомні гроші сотням українських дослідників на реалізацію хороших наукових проєктів.

Фонд народжувався довго: задуманий ще в 2015 році в законі про наукову та науково-технічну діяльність, він подолав важкий бюрократичний шлях довжиною в 5 років. Бо, наприклад, один папірець формату А4 міг перебувати в Кабміні на погодженні по 2 місяці. Один папірець.

Буває.

Але сталося, запустилося, фінансування пішло, хоч і в кінці минулого року.

І що ми маємо цьогоріч?

Промайнуло вже 70 днів 2021-го, а науковці не отримали ще жодного фінансування за своїми проєктами. Жодного.

А знаєте чому?

Гроші в бюджеті є, але взяти їх не можна.

Бо уряду впадло, ніколи чи не на часі затвердити Наукову раду фонду, без якої НФД фактично недієздатний.

Отака увага у нас до науки. З одного боку розповідаємо про запуск супутників до Дня Незалежності і розробку міфічних вакцин, а з іншого - не маємо елементарного планування і чиновницької дисципліни.

Очевидно, що науковці не такі борзі, як силовики, байок про "захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи величність арійської раси" вигадувати не вміють, тому зачекають, поки урядовці вирішать важливіші проблеми.

А тим часом у вчених летять шкереберть плани по дослідженнях, закупівлі обладнання. Лабораторні миші сумно сидять у віваріях, очікуючи на корм.

Або на те, коли МВС забере собі приміщення Інституту фізіології.

Як тут взагалі можна щось планувати?

А контролюючі ж органи вимагають як плани, так і звіти.

І розповіді про те, що уряду було впадло - їм не розповіси.

Сум сумний.

І, щоб двічі не вставати: Литвин претендує на посаду ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Так, Володимир Литвин.

Повилазили з усіх щілин.

Оригінал