Порошенко має стосунок до протестів за Стерненка, як США – проти Лукашенка

Завжди знайдуться кілька тисяч людей, що радше готові змінити країну, ніж емігрувати з неї

Що є спільного у протестах в Україні, Росії, Білорусі - кардинально різних по суті, формі, причинах, можливих наслідках? Невже є щось спільне?

В усіх цих абсолютно різних явищах, які навіть порівнювати некоректно, є одне спільне: виросло нове покоління. Нове покоління, для якого Лукашенко є вічним фараоном. Яке не давало згоди на путінський суспільний договір "добробут замість свободи". Для якого надбання трьох українських Майданів є природними.

Це ми пам'ятаємо часи, коли Лукашенка не було, Путін тягав валізу за своїм боссом, а за свободу треба було битися без гарантії перемоги. Для нинішніх 17-25-річних це все історія, а в такому віці історія 20-річної давнини видається раннім середньовіччям, а 7-річної давнини - пізнім середньовіччям.

Часто доводиться чути скарги на аполітичність молоді. Але тут треба зробити два зауваження. Перше: для того, щоб вийти на захист власних цінностей, не треба бути "політичним", бо це не про політику. Ми ж розуміємо, що страшні політичні опоненти стоять за нинішніми протестами лише в уяві представників влади: Порошенко має не більше стосунку до протестів щодо Стерненка, ніж "американський імперіалізм" до протестів проти Лукашенка. Це не про політику, це про цінності. Друге зауваження: суспільні зміни ініціює дуже невелика меншість. Завжди знайдуться кілька тисяч людей, що радше готові змінити країну, ніж емігрувати з неї.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі