"Купуй українське" може витягти нашу економіку. Кому це невигідно

Байден підписав указ, який зобов'язує Федеральний уряд купувати більше продукції американського виробництва. В Україні над таким законопроєктом ще дискують

Щоразу, коли ви ставите собі питання, чому в країні погана ситуація з економікою, медициною, армія не має змоги купити нове озброєння, а освітяни і пенсіонери не отримують достатньо коштів, тримайте в голові цифру державного бюджету країни.

Після Революції гідності він стабільно знаходиться на рівні $40-42 млрд і зараз не має жодних передумов до його різкого зростання.

Чому? По-перше, через існуючу сировинну структуру української економіки.

Логічно. Бо торгівля зерном, рудою і курятиною призводить до того, що ВВП країни продовжує балансувати на рівні 2-3%. На більше ми не заробили.

Чому не спрацьовує протекціонізм по-українськи?

Для того, щоб змінити ситуацію та отримати економічний бум політики, експерти і міжнародні організації пропонують різні варіанти.

Однак, як правило, рецепти відрізняються. Міжнародні організації розказують українцям про силу вільного ринку, що структура економіки не впливає суттєво на ріст ВВП. Тому для того, щоб подолати кризу, достатньо слухати МВФ і боротись із корупцією.

Вітчизняні експерти продовжують наполягати: потрібно розвивати промисловість, створювати товари із доданою вартістю і захищати внутрішній ринок квотами і стандартами від іноземних товарів.

Якщо хтось хоче дізнатись більше про цю боротьбу поцікавтесь історією двох законопроєктів, довкола яких останні роки в українському політичному та експертному колі точаться серйозні дискусії "купуй українське" і "про локалізацію".

Перший передбачає, що під час процедури оцінки тендерних пропозицій, окрім цінового критерію, враховуватиметься місцева складова в предметі закупівлі, а також інші нецінові критерії у разі їх встановлення замовником.

Другий - говорить про те, що локалізація має стати кваліфікаційним критерієм для участі в закупівлі. Пропонують виділити 4 підгалузі машинобудування, яким надаватимуть цінові преференції на рівні 25-40%. Це залізничний транспорт, міський пасажирський транспорт, комунальна і спецтехніка, енергетичне машинобудування.

Прихильники цих законопроєктів, вважають, що їх ухвалення дозволить зробити ривок росту ВВП додатково не менше 5% щороку. Тобто вже не 2-3%, а мінімум 7-8%.

Противники законопроєктів наводять лиш один аргумент – це суперечить принципам необмеженої конкуренції, вільного ринку, які сповідують наші західні партнери у своїй діяльності.

У розвиток цієї дискусії хотів ознайомити вас із одним з перших економічних рішень, яке минулого тижня ухвалив президент США Джозеф Байден. Він підписав указ, який зобов'язує Федеральний уряд купувати більше продукції американського виробництва. Цим значно розширив сфери дії та норми славнозвісного закону "Купуй американське".

Документ готувала адміністрація Трампа. Тож у захисті свого виробника і своїх підприємств перед іноземцями адміністрації Трампа і Байдена – єдині.

Серед основних положень виділю наступні:

1. Збільшується вимога до локальної складової, яка потрібна, щоб товар міг вважатися американським. Це те, що пропонується одним із вищеозначених законопроєктів і проти чого виступають всі наші міжнародні партнери та українські неоліберали, говорячи, що це шкодить конкуренції.

2. Розширюються цінові преференції — сума, яка може бути переплачена за американський товар у порівнянні з імпортним. Це ставить імпортну продукцію у вкрай неконкурентні умови.

3. Встановлюються норми, якими фактично стає неможливим відмовляти американським постачальникам товарів, якщо вони конкурують у процесі публічних закупівель з імпортними аналогами.

4. Відтепер відповідальний федеральний орган аналізуватиме відмови від купівлі локальних товарів і виконання закону "Купуй американське". Ба більше, це відомство матиме право переглядати результати закупівель і скасовувати їх для захисту вітчизняного виробника.

5. Американська влада створює сайт закупівель. Такий собі варіант ProZorro, але який має принципово інше завдання від свого українського колеги. Відтепер всі федеральні закупівлі імпортних товарів публікуватимуть на цьому сайті, щоб кожен американський постачальник міг запропонувати альтернативу у вигляді локального товару.

Уявіть собі, такий сайт в Україні, а потім згадайте про скандали із закупівлями трамваїв і автобусів (перелік можна продовжувати) з огляду на останні кейси придбаними мерами Києва, Львова, Чернігова в Польщі і Білорусі, а не в Україні.

6. Ще раз закріплює дію закону Джонса, що міжпортове сполучення всередині Америки може здійснюватися лише суднами під американським прапором.

На перший погляд здається, що в Україні ця норма, можливо, не була б ефективною. Втім, у свій час вона простимулювала американське мале і середнє річкове суднобудівництво.

А якщо згадати, що за часів уряду Гройсмана ухвалили стратегію розвитку судноплавства на річках країни – хто знає, можливо, закріплення цього принципу простимулювало б ріст суднобудівництва на заводах в Миколаївській та Херсонській областях.

7. Підтверджує, що 22 лютого вступає у дію наказ Дональда Трампа, за яким цінова перевага на американські товари збільшується з 20% до 30%. Тут без коментарів.

Ну і найголовніше. Про контроль і санкції за не виконання закону. Відтепер федеральні агенції двічі на рік не лише звітуватимуть про його виконання, а постійно надаватимуть рекомендації по розширенню американських товарів у певній галузі.

Як бачимо, американські державні службовці чомусь у своїх діях чинять абсолютно протилежно від того, що радять своїм українським колегам.

А коли українська влада намагається захищати свій ринок, використовуючи за основу американські закони, нам одразу розказують, що ми діємо не за принципами вільного ринку і спотворюємо конкуренцію. Адже там, де є вільний ринок, має бути вільна торгівля без квот, обмежень і захисту свого товаровиробника.

Але при цьому іноземці чомусь на згадують, що на своїх внутрішніх ринках діють принципово інакше – квоти, локалізація, тарифи, захист свого.

Подібні кроки із захисту вітчизняного виробника застосовує не тільки Америка.

Так на днях у Чехії нижня палата парламенту проголосувала закон, який передбачає, що з 2022 року 55% продовольчих продуктів на полицях магазинів площею понад 400 "квадратів" повинні бути чеськими. Через шість років відсоток чеських продуктів повинен вирости до 73%.

Ну, а українці можуть обирати. Або рухатись як наші західні партнери, займатись реальним, а не фіктивним протекціонізмом. Це дасть можливість різко підвищити добробут громадян. Або далі слухати красиві лекції міжнародних партнерів, лишаючись країною з сировиною економікою третього світу.

Віктор Таран, для Gazeta.ua