Є дещо, що відрізняє нас і від "осідлої" Європи, і від "кочової" Азії
Поєднання Степу та Лісу – важливий елемент України як політичного організму
Я останнім часом багато думаю про те, як ми можемо мислити про Україну в термінах стверджень, а не заперечень. Тобто не як "Україна - не Росія", "Україна - анти-Путін", "Україна - пост-совок" і т.д., а в термінах стверджень. Мислити про те, чим Україна є, а не чим вона не є. Звісно, заперечення та відокремлення - дуже важлива річ, дуже терапевтична. Але цього мало.
Одна з моїх думок - мислити Україну як поєднання Степу та Лісу.
Степ - це реальність делокалізації, ілюзорності Топосу. Простір тих, хто ніколи тут не був. Ніколи не є на одному місці. Хто завжди пересувається. Хто завжди приходить ззовні. Простір кочовиків, колонізаторів, вершників.
Ліс - це реальність локалізації, абсолютності Топосу. Простір тих, хто завжди був тут. Хто вростає в свою землю коріннями - як великі дерева.
Звідки взялася Україна? Можна сказати - зі степу, від козаків. Козаки - це українська а-топія. Маланюк називав Україну "степовою Елладою", пам'ятаєте?
Але чому ж тоді наші великі літературні твори - про Ліс? "Лісова пісня", "Тіні забутих предків", безліч іншого. Та й в українській ідентичності окрім а-топічного степового елементу є дуже багато "топічного": прив'язаність до коріння, до землі, до простору.
Степ і ліс, зрештою, багато в чому поєднуються. Наприклад, в Холодному ярі. Або в Карпатській січі.
Якесь дуже дивне поєднання кочовості та осідлості, атопічності та топічності, Степу та Лісу - дуже важливий елемент України як політичного організму. Те, що, можливо, відрізняє нас і від "осідлої" Європи, і від "кочової" Азії.
Цікаво про це думати.
Звісно, є ще Гори і Море.
Текст є постом автора у Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.
Коментарі