Податки треба знижувати для фізичних осіб, а не для бізнесу

Головна проблема в країні – фіскальна асиметрія. Одні платять податки, інші – ні

Часто доводиться чути, що в Україні високі податки для бізнесу і податковий розподіл через ВВП заважає розвитку країни.

На цьому ґрунтуються програми політичних партій, формуються коаліції експертів. Говорити про зниження податків для бізнесу в Україні модно і політкоректно. Спробуй сказати зворотне.

А тепер деміфологізуємо тему.

Беремо параметри 2019 року. ВВП на рівні 4 трлн грн, надходження до бюджету - близько трильйона. Додаємо ЄСВ в пенсійний фонд - 242 млрд грн. І віднімаємо відшкодування ПДВ на рівні 152 млрд грн. Адже ці гроші держава повертає бізнесу.

Отримуємо податковий перерозподіл через ВВП на рівні 27-28%. Ні про які 40% мова не йде.

А тепер проаналізуємо структуру податкових зборів. Майже 320 млрд грн дає митниця за рахунок ПДВ на імпорт і відповідних мит. Всі ці податки включають в ціну товару і їх оплачують кінцеві споживачі, тобто ми.

А скільки платить "внутрішній бізнес"? Віднімаємо митницю і прибутковий податок фізичних осіб, а також суму відшкодування ПДВ і отримуємо 5% від ВВП. Мізер.

А інакше й бути не могло, адже в Україні експортні мита на сировину рівні нулю, податок на прибуток за фінансовими спекуляціями з ОВГЗ – теж нуль, єдиний податок - 5%. Податок на дивіденди, якими користується верхівка, а не пересічні акціонери (їх у нас немає) - 5%. Податок на дивіденди ІСІ (інститут спільного інвестування. – Gazeta.ua) - 9%.

А тепер про зниження податків для бізнесу. Які податки будемо знижувати? Податок на прибуток в 18%, який майже ніхто не платить? Знизимо єдиний податок до 0%?

Але якщо бюджетоутворюючий податок у нас - це ПДВ на імпорт й імпортні мита, то в такому випадку, зниження фіскального перерозподілу ПДВ можна буде досягти тільки шляхом зниження податків з імпорту. Завалимо країну не тільки секондом, а й імпортною сіллю?

Звідси прості висновки:

1. Головний платник податків в Україні - простий українець, а не бізнес.

Українець платить ПДВ в кожному чеку на покупку товарів і послуг; він платить податок на прибуток, ЄСВ і військовий збір. Він оплачує акцизи в ціні тютюну і алкоголю.

Просто ці гроші утримують "за нього": роботодавець і торгові мережі.

І якби кожен з нас отримував розшифровку сплачених податків за місяць, то у багатьох волосся стало б дибки від такої "ціни держави".

2. В Україні не найвищі податки для бізнесу, навіть серед країн, що розвиваються.

3. Навіть існуючі податки бізнес оптимізує і платить значно менше.

4. У частини бізнесу залишається величезний вільний профіт, який він вкладає в нерухомість, яхти, нікому не потрібних дружин-співачок. Я не оцінюю цей факт, просто констатую.

При чому, мова не тільки про олігархів, але про всі сегменти підприємництва - це і ФОПи- "ювеліри", і невідомий добувач бурштину в Рівненській області, що купив найдорожче авто року, і торговельні мережі та поштові компанії, які складаються з конгломератів ФОПів.

Призводить це до того, що на одному полюсі суспільства 60% населення, яке втратило можливості заощаджувати і живе від зарплати до авансу. А на іншій - частина бізнесу з прибутком, яка скаржиться на податки.

5. Для кого треба знижувати податки, так це для фізичних осіб: прибутковий і ЄСВ, скасовувати військовий збір, вводити знижену ставку ПДВ на соціальні товари і послуги.

І про головну проблему.

Вона не в податках для бізнесу, а у фіскальній асиметрії, коли одні платять, а інші - ні.

Хто буде більш конкурентний на ринку праці - роботодавець з оподаткуванням фонду зарплати в 41,5% або той, хто платить зарплату в конвертах?

Хто захопить ринок - той, хто справно платить податок на прибуток в 18% або той, хто його оптимізує?

Саме тому у нас немає ні системних інвесторів, ні соціально відповідального бізнесу. Вони тут не виживають.

А дискурс про високі податки для бізнесу - це такий спосіб превентивного захисту.

Що б ніхто не посмів заговорити, наприклад, про експортні мита на сировину або про перегляд системи відшкодування ПДВ на користь експорту товарів з високим рівнем доданої вартості, а не зерна і руди.

До речі про руду. Думаєте гірничо-збагачувальні комбінати, які продають залізну руду по $162 за тонну (кілька років тому ціна була $60), розорилися б, сплативши державі 10% експортного мита? Ні, просто їх власники купили б яхту на десять метрів коротшу.

У простого громадянина немає експертів і політиків, які можуть пролобіювати зниження податків на працю. Зате будь-кого, хто скаже, що бізнес платить маленькі податки у нас закидають камінням.

Оригінал