Фільм "Погані дороги" розійдеться на меми. Режисерка поєднує страшне зі смішним

Кількість українських стрічок почала переходити в якість

Фільми про війну важливі. Люди на них ходитимуть. Тим паче у нас є стрічки, які говорять про Донбас не в лоб. Тонко підходять до теми. Наприклад, "Атлантида" і "Погані дороги". Вони отримали головні призи третьої національної премії кінокритиків "Кіноколо".

Хоча у нагороді тема не була кон'юнктурним питанням. Бо кінокритики зазвичай абстрагуються від цього і оцінюють художню складову. Ці роботи стали фаворитами просто тому, що класні.

Драма "Атлантида" розповідає про Донбас 2025 року після завершення війни з Росією. Режисер Валентин Васянович – фігура масштабна. Крутий метр. Передбачувано виграв призи за "найкращий повнометражний ігровий фільм" і "найкращу режисуру".

Розкриває тему у своїй манері. Часто у картинах змальовує образ чоловіка середніх років, його кризу. У кожній стрічці Васяновича є такий персонаж. Тут помістив його у контекст війни. Головний герой – військовий Сергій, який повертається в рідні місця. Його дружина й дитина загинули. Металургійний комбінат, де він працював, закривають. До кризи середнього віку додалося ще багато різних рис. Зокрема, посттравматичний синдром.

Фільм дуже рефлексуючий. Спочатку може здатися сумним і депресивним, що "ми всє умрьом". Режисер говорить, що Донбас після війни – це абсолютно токсична територія, на якій ще 100 років ніхто не зможе жити. Але наприкінці Васянович нам каже, що скоро все буде добре. Режисер любить своїх персонажів. Не хоче, щоб вони страждали далі. Дає їм надію на краще.

Драма "Погані дороги" показує п'ять історій про Донбас 2015-го. Наталку Ворожбит поважають за драматургічну та сценарну роботу. Це її режисерський дебют. Нині вона ще один багатообіцяючий новий метр. На "Кіноколі" отримала нагороду "Відкриття року".

Ворожбит поєднує страшне зі зненацька смішним. Показує війну через гумор, чого у нашому кіно бракувало. Це класний глядацький фільм. Я впевнена, що сподобається багатьом людям і розійдеться на меми.

Обидва акторські призи здобули виконавці ролей у "Поганих дорогах". Найкращим актором назвали Юрія Кулініча, який зіграв сєпара. І не простого, а такого, який досяг дніща усього на світі. І при цьому цей персонаж який завгодно, але не плаский. Кулініч показує, чому він таким став. Бо людина ж не народжується поганою. Актори відмовлялися від цієї ролі. Тому що "о Боже, це ж далі реноме". Це показує, що вони у нас – люди трошечки несміливі поки що.

Найкращою акторкою стала Оксана Черкашина. Зіграла військового медика - максимально яскраву жінку, яка вже не перший день на війні.

Цей рік в українському кіно важко оцінювати. Через пандемію кінотеатри закривали. Багато стрічок відклали, ми їх ще не бачили.

Також маємо невдалі прокати. Єдиний фільм, що збирав повні зали – "Де ти, Адаме?" про духовність, православ'я. Квитки на сеанси розкуповували за кілька днів. Наскільки я розумію, продюсер добре попрацював із церквами. Це такий прецедент класного піару.

Загалом у нас цьогоріч, як і в усьому світі, все погано. Тому, напевно, не можемо давати якісь оцінки. Все перемішалося.

Але маємо сильні роботи. "Атлантида", "Погані дороги" - високий рівень. Кількість почала переходити в якість. У нас є багато і середніх фільмів, і поганих, і таких, що краще б їх не знімали. Але викристалізовуються ось такі справді круті картини, які перемагають на світових кінофестивалях. Потрошку ця кількість буде збільшуватися.

Лєна Чиченіна, для Gazeta.ua