Грузія в небезпеці. Її оточили хижаки

Тбілісі логічно дотримується нейтралітету у конфлікті навколо Нагірного Карабаху. Але це не означає, що інші сторони та ті хто стоїть за ними, будуть його поважати

Конфлікт навколо Нагірного Карабаху не має свого вирішення. Бо це не тільки міжетнічний конфлікт. Він ще й міжцивілізаційний. Пригадую, як погромники вірменського кварталу в Шамхорі у квітні 1988 року зло кидали в бік мешканців гарнізонного містечка: "Вы христиане будете армян защищать, будем вас тоже резать!" Нагадую, це було в 1988 році, в радянський період, до релігійного ренесансу 1990-х.

Гіпотетично вирішення існує, але лише гіпотетично. Бо ніхто його не у змозі втілити. Суть його - Азербайджан повертає собі окуповані вірменами райони, а власне сама Нагірно-Карабаська автономна область оголошується ООН за згоди Баку та Єревану і консенсусу постійних членів РБ ООН, територією підмандатною Об'єднаним Націям. Але, зрозуміло, що консенсусу не буде, як і згоди Баку та Єревану.

В ситуації навколо Нагірного Карабаху мене найбільше хвилює Сакартвело. Найбільша геополітична загроза зараз саме для цієї країни. Тбілісі зробив правильні кроки заборонивши транзит військових вантажів для сторін конфлікту. Тбілісі логічно дотримується нейтралітету у цьому конфлікті. Але це не означає, що інші сторони та ті хто стоїть за ними, будуть його поважати.

Азербайджан та Туреччина будуть докладати зусиль, щоб Сакартвело стала ланкою геостратегічного "зашморгу" навколо Вірменії.

Росія та Вірменія намагатимуться схилити Тбілісі до створення геостратегічного "клину", щоб розсікти тюркський тандем Баку та Анкари. Та й Азербайджан не факт, що утримає солідарність Туреччини, якщо спокуситься на обіцянки Москви вирішити питання Карабаху, якщо Баку погодиться на "миротворчу місію" Росії. Туреччину також Путін буде спокушати "сприянням" у вирішенні сирійських та лівійських проблем. Загалом Росія буде намагатися повторити досягнення 100-річної давнини - відновлення контролю над Південним Кавказом.

Тому найбільше непокоїть Сакартвело в хижацькому оточенні. Розраховувати на допомогу ЄС - марна справа, хоча "банкомат" могли би увімкнути. В кращому випадку звідти звучатиме як зазвичай глибоке занепокоєння. НАТО і, передусім, США тут можуть, мають і повинні відіграти вирішальну роль гарантів статус-кво. Необхідно збільшити військово-морську присутність сил Альянсу у східному секторі Чорного моря. Стратегічні безпілотники США з авіабази Сігонелла на Сицилії мають постійно баражувати вздовж кордонів Сакартвело з Вірменією, Азербайджаном, а передусім в районі окупованих Росією територій. Також необхідні польоти американської стратегічної авіації над територією Сакартвело.

Якщо російська "миротворча місія" в Нагірному Карабасі увінчається успіхом, то це питання невеликого проміжку часу, коли Москва змусить Тбілісі погодитися на коридор доступу до свого контингенту в Нагірному Карабасі та баз у Вірменії. Звісно, через територію Сакартвело, як найбільш оптимальний логістичний варіант.

Також питання часу коли діючи гібридними методами, змінить владу в країні, щоб забезпечити геополітичний розворот Тбілісі остаточно в бік Москви.

Щось мені підказує, що так не буде. Але це тільки у тому випадку коли замість опцій нічогонероблення та глибоко занепокоєння Європа займе позицію стримування Росії новими санкціями і, зокрема, остаточним згортанням "Північного потоку-2", а США та європейські союзники, передусім, Польща, Румунія, Литва вдадуться до превентивних дій. І Україна має до них долучитися, бодай, в межах наших скромних можливостей. Варіант розширення російської гегемонії на Південному Кавказі та у Чорному морі не є в наших інтересах. І також не є в інтересах сплячої Європи, яка отримує нафту і незабаром газ із Каспію по незалежному від Росії маршруту, у якому ключову транзитну роль відіграє саме Сакартвело. У Кремля сплять і бачать як перерізати енергетичні комунікації на Південному Кавказі й у такий спосіб позбутися частини конкурентних енергетичних потоків, а натомість запропонувати Європі свої...

Потрібно більше діалогу та кооперації НАТО з Туреччиною як головним союзником у цьому регіоні, що дає відсіч російській експансії і на Південному Кавказі, і на Близькому Сході. Свого часу ЄС відштовхнув Туреччину, тому тепер пожинають плоди. Сподіваюсь, що в НАТО буде адекватний підхід.

Оригінал