У боротьбі двох ідеологій ХХІ століття переможе третя

Суспільству необхідній ліберально-патріотичний консенсус. Але люди хочуть радикальності

У 1930-1940-і роки у світі зіштовхнулися крайній націоналізм (фашизм і нацизм) і крайній комунізм (сталінізм). Обидва вважали своїм ворогом ліберальну "інклюзивність" - і обидва думали, що з "безхребетним" лібералізмом покінчено раз і назавжди. Але так вийшло, що саме ліберальна ідея прав людини виявилася головною переможницею Другої світової. І залишилися лівий і правий тоталітаризми на якийсь час дискредитованими.

У 1940-1970-х роках у Європі панував соціально-ліберальний синтез. Націоналізм вважався головним ворогом (бо призвів до нацизму і фашизму), і основні ідеологічні переможці в Другій світовій утворили союз. Так постала Європа соціально-ліберального синтезу: соціал-демократії та welfare state. Навіть консерватизм ставав поволі трохи ліберальним і трохи соціалістичним.

Консерватизм оговтався у 1970-х роках, коли криза welfare state і самодискредитація радянського комунізму почала витискати ліву ідею з ідеологічного рівняння. Тому від кінця 1970-х до кінця 1990-х у світі замість соціально-ліберального консенсусу запанував ліберально-консервативний консенсус. Від Тетчер і Рейгана - до 9/11. Символ цієї епохи - фукуямівський "кінець історії", який сполучає ліберальну ідею з гегельянською (консервативною) апокаліптикою.

Від початку 2000-х цей ліберально-консервативний консенсус почав розпадатися. Сьогодні ми бачимо плоди цього розпаду: радикальний лібералізм, який зсунувся вліво, у догматизовані і непримиренні версії прекрасного ідеалу прав людини і прав меншин - і радикальний консерватизм, який ліберальну ідею відкидає в принципі. Ця хвиля докочується і до України. І коли я і мої колеги говорять про необхідність "ліберально-патріотичного консенсусу" в суспільстві, ми розуміємо, що ми - білі ворони. Бо люди хочуть радикальності.

Але боротьба ідеологій відбувається за законом боротьби за гегемонію, яку давно описав покійний Валлерстайн. У боротьбі двох перемагає третій. І у сучасній боротьбі ультралібералізму та ультраконсерватизму переможе хтось третій. Цілком можливо, це буде нова соціальна ідея - бо в світі все більших нерівностей вона давно назріла. Цілком можливо, це буде нова екологічна ідея. І також цілком можливо, що опозицію між індивідом та групою вона зітре як непотрібну. ХХІ століття може не бути ані століттям індивідуальних прав, ані століттям групової ідентичності.

А от яким саме воно буде - це і є найцікавішим.

Текст є постом автора у Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.

Оригінал