Верховну Раду втягують у "мінську" зраду
Виконання Мінських домовленостей – це підігравання Кремлю
Правове невігластво віце-прем'єра Олексія Резнікова і нерозуміння верховенства права вражає. Давно вже від чільного урядовця з трибуни Ради не звучала дурниця про начебто "зобов'язання" України за Мінськими угодами як у п'ятницю, коли пан Резніков заявив таке:
"Дійсно, пункт 4 (Постанови ВРУ про вибори), який описує, як мають проводитися вибори в ОРДЛО після деокупації на сьогодні протирічить пункту 9 Комплексу заходів Мінських угод. Тому що питання черговості взяття урядом України контрою за кордоном між Україною та Російською Федерацію та днем проведення виборів записані по-різному."
І далі почав агітувати Раду з огляду на це переглянути свою конституційно вивірену позицію в п. 4 зазначеної Постанови щодо неприпустимості виборів на тимчасово окупованих територіях і проявити "колективну мудрість" та прийняти якесь "рішення, яке підкреслить сприйняття Україною мінського процесу".
Варто зазначити, що команда Порошенка (яка дійсно заклала у лютому 2015-го цю міну уповільненої дії) давно схаменулася і десь з середини 2016 року відмовилася від своєї первинної помилки щодо Мінських угод і "зобов'язань України", згадуючи їх надалі лише як політичні домовленості, які підлягають подальшій інтерпретації відповідно до міжнародного права та Конституції України.
Тож ведучи міжнародні переговори команді Зеленського слід добре затямити, що Мінські угоди не є міжнародно-правовими угодами, які покладають зобов'язання на їх сторони.
Правовий аналіз свідчить про їх невідповідність Конституції і законодавству України та юридичну незначущість згідно міжнародного права, тобто правову нікчемність та відсутність юридичної сили їх положень.
Мінські угоди є лише політичними домовленостями колишнього президента України з міжнародними партнерами без жодних міжнародно-правових зобов'язань України та її парламенту і уряду.
Мінські угоди є лише політичними домовленостями колишнього президента України з міжнародними партнерами без жодних міжнародно-правових зобов'язань України
Тож психологічне усвідомлення командою Зеленського правової нікчемності цих домовленостей та їх виключно політичного змісту суттєво допомогло б у відстоюванні національних інтересів України на міжнародній арені.
А спроби втягнути парламент України в ухвалення якихось правових рішень на виконання Комплексу заходів до Мінських домовленостей від 12 лютого 2015 року є спробою легітимізувати в правовому полі цей антиконституційний путінський комплекс заходів і підіграванням Кремлю, а отже є злочином і зрадою національних інтересів України.
