"Их там нет": Україна вже веде переговори з ДНР і ЛНР

І знову про безглуздість і злочинність Мінських перемовин

3 вересня відбудеться чергове засідання Тристоронньої контактної ґрупи.

Є відомий вислів: практика – критерій істини. На жаль, це якраз той випадок, коли практика підтверджує безглуздість всієї цієї "тристоронньої" історії. Досі засідання ґрупи не дали жодних позитивних результатів. І треба бути вкрай наївним, аби вважати, ніби щось зміниться.

Засідання Тристоронньої ґрупи вигідні тільки Росії, оскільки поступово підводять до легітимації ДНР і ЛНР. І водночас – нюанс. Звернімо увагу на офіційну назву цієї ґрупи: "Контактна ґрупа з мирного врегулювання ситуації на сході України". Феєрія! Правда?

Сама назва цієї ґрупи – точне цитування російського пропагандистського дискурсу. Є схід України і там відбувається конфлікт, а вся стурбована міжнародна громадськість намагається посприяти його врегулюванню. Одне слово, "Их там нет".

Але факти свідчать про інше: є Крим і схід України, які, шляхом здійснення воєнної аґресії, окупувала Росія. Крим анексувала, а на окупованих територіях Донецької та Луганської областей створила колабораціоністські режими, так звані ДНР і ЛНР.

Відтак у мене питання, яке ставлю вже шість років: якщо в рамках міжнародних переговорів замовчуються політичні факти і поготів – їм дається хибне тлумачення, яке вигідне країні-аґресору, – то навіщо Україні такі переговори? Правильно: за здорового глузду і за чіткого розуміння українських національних інтересів, за неухильного виконання Конституції у жодні подібні переговори Україна не вступала б. Однак ситуація геть протилежна. Петро Порошенко втягнув Україну в неприйнятний формат переговорів, а Володимир Зеленський, який обіцяв бути трунарем свого попередника, – їх продовжив.

У коментарі Еспресо.TV від 2 вересня Леонід Кравчук – новий очільник української делегації – робив великі очі: на всіх документах Тристоронньої ґрупи підписи представника ОБСЄ, України, ДНР, ЛНР і спостерігача – Росії. І що з цим робити? – запитує пан Кравчук. Вочевидь, це питання свідчить про те, що він не знає як бути з цією ситуацією. А ситуація кваліфікується однозначно: Україна вже вступила в переговори з колабораціоністськими режимами. Вони тривають уже шість років. І подальші контакти тільки крок за кроком посилюють їхню легітимність, бо ж не можливо ігнорувати факт існування того, з ким ти ведеш перемовини, чиї умови виконуєш, від кого очікуєш виконання власних пропозицій.

Така реальність: невтішна, безглузда й антиконституційна.

Мінський процес – це нонсенс. З цих переговорів, під час яких, по факту, здаються інтереси України, треба виходити. І це очевидно. Для всіх. Окрім пана Зеленського.

Я ось думаю: може, нам вже час думати про іншого президента? І це не тільки питання, а майже конструктивна пропозиція.

Валентин Бушанський, для Gazeta.ua