Кравчук був ідеальною кандидатурою для Єрмака, але не для України

Російська агресія на Донбасі заходить на друге коло

Інформаційна насиченість з боку агресора свідчить – щось у Кремлі пішло не так, а чергова порція погроз і звинувачень може перетворитись на реальні кроки та ескалацію конфлікту на сході України. Протистояння на дипломатичному фронті відіб'ється і на військовому. Коли? Як? І чи буде залучене 120-тисячне військо РФ, розташоване вздовж східного кордону?

Все почалося з чергового всеосяжного режиму припинення вогню, про яке домовилась Тристороння контактна група. Перший звіт міжнародних спостерігачів вкотре засвідчив готовність України до серйозних кроків, а Росію окреслив як злісного порушника. Понад сотня порушень, серед яких: відкриття вогню; присутність озброєння в заборонених зонах; переміщення важкої артилерії; недопуск міжнародних спостерігачів в десятки місць тощо. Паралельно відбулось затримання бійців ПВК Вагнера у Білорусі, які вже дають цікаві свідчення про агресію Росії на Донбасі та в інших міжнародних конфліктах.

Притлумлювати цей інформаційний негатив ворожа пропагандистська машина взялася дуже швидко. По-перше, вони активно використали призначення нового голови делегації України в ТКГ, яким став перший президент України Леонід Кравчук. Великим шоком для українців стала його участь в програмі "60 минут", де він, як мені здалось, активно просував тези ідеолога "русского мира" Костянтина Затуліна, натомість наш перший гарант отримав величезну порцію компліментів від українофобки Скабєєвої.

Не менш жваво суспільство обговорювало і саме призначення Кравчука та досі не отримало відповіді, чому саме старий маразматичний політик, який зашкварився вже на другий день свого призначення? Чому не більш тактичний та досвідчений віце-прем'єр міністр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій – Олексій Резніков? Аналізуючи заяви представників Офісу президента та провладних політологів, дійшов висновку, що між Резніковим та Єрмаком є величезна прірва у поглядах на дипломатичні інструменти тиску на агресора. Ба більше, пану Єрмаку не потрібні такі сильні поплічники в переговорах з Росією, яка, м'яко кажучи, дуже зла на голову Офісу Президента за провальний план скандально відомої Консультативної Ради та включення в ТКГ переселенців з окупованих територій. Відповідно Кравчук був ідеальною кандидатурою для Єрмака, але, на жаль, не для України.

Наступним кроком стала гучна заява про вихід Росії з нормандських перемовин на рівні радників лідерів держав, бо вважає їх "виставою" та "імітацією бурхливої діяльності" (цитата з документа). Про це йшлось у листі за підписом Дмитра Козака, відповідального за Донбас в Кремлі. Не дивно, що першими поширювати цей лист стали наші відверто проросійські ЗМІ. Згодом інформація пішла у російський інформаційний простір. Далі правдивість наведеного тексту та чіткої позиції агресора підтвердили МЗС України та учасники Нормандської четвірки.

Що з цього випливає? Зустрічатись чи спілкуватись зазначені посадовці можуть і надалі, але про конкретні подробиці примирення на Донбасі радник Путіна не говоритиме. Доволі різка й очікувана позиція Кремля, який корчить з себе месію миру, можливого виключно на їхніх умовах, а саме примушення до прямих перемовин з ОРДЛО. Це означає – Нормандський формат стикається з черговою авантюрою Путіна, заздалегідь програшною, адже Європа не любить, коли з нею говорять мовою ультиматумів, про що свідчить чітка позиція Франції та Німеччини.

І всі чудово розуміють, що наступним кроком може бути силовий варіант – ескалація конфлікту на Донбасі. Про це свідчить третій інформаційний постріл з боку Кремля, в якому йдеться про готовність відкритого постачання озброєння на окуповані території. І це Росія буде вже робити відкрито, якщо Сполучені Штати приймуть закон про щорічну військову допомогу Україні на суму $300 млн. Кремль аргументує це тим, що вони будуть надавати змогу "мирним мешканцям" захищатись від американських гвинтівок, з яких нібито їх вбивають. У Конгресі на подібні погрози не відреагували, тому що звинувачення безпідставні, а сама військова допомога лише посилює оборонну міць України й зовсім не застосовується на Сході. Наприклад, ті ж Джавеліни чи придбані турецькі Байрактари перебувають у бойовій готовності на випадок чергової агресії з боку Москви.

Тепер підсумуємо: вкотре Путін демонструє своє чітке небажання миру на Донбасі, який за всіма попередніми домовленостями змусить його вивести свої війська з окупованої території, місце яких має зайняти величезний контингент міжнародних спостерігачів, повернути Україні контроль над східним кордоном і провести чесні й прозорі вибори.

Йому не вигідний мир, тому що увага світу повернеться до окупованого Криму, звідки його теж примушуватимуть забрати свої війська та відданих посіпак.

Росія не вперше маніпулятивно виходить з переговорних процесів і повертається, застосовуючи силу через ескалацію бойових дій.

До запеклих боїв потрібно готуватись. 120-тисячне російське військо, яке розтягнулось вздовж східного кордону, тому наочний приклад. Маленькими групами вони заходять на окуповані території, поповнюючи не укомплектовані підрозділи бойовиків. Помітна й присутність новітньої техніки, про яку ми знаємо з тих самих звітів ОБСЄ чи яку ми безпосередньо знищили перед черговим режимом тиші. До прикладу, на початку липня нашим військовим вдалось відстежити та знищити останню модель бойової машини "Тигр", крайній витвір російського виробництва, оснащений новітньою апаратурою радіоелектронної боротьби.

Як бачимо, весь тягар знову впаде на Збройні сили України й мусимо бути готовими підставити плече в боротьбі з імперією зла.

Андрій Римарук для фонду "Повернись живим". Допомогти волонтерам можна тут.