Уся влада на Банковій. Верховна Рада – це дитячий садок

Підсумки політичного сезону

Криза змінила весь світ: логістику, навчання, почала міняти медицину. А на політику майже не вплинула. Політики почали фотографуватися в масках, більше бідкаються, але водночас ходять до нічних клубів. І така реальність, бо політики живуть в режимі, наче цієї кризи взагалі немає.

Парламент за півроку чи рік почав втрачати свої конституційні повноваження, тож реальна влада перемістилася на Банкову. Зеленський бачить себе єдиною і першою людиною, яка керує країною. Можна сказати, що конституційний лад парламентсько-президентська республіка. Але через монотонність Ради та відсутність лідерства в парламенті перетворили його на наздоганяючого.

Ми зараз можемо обговорювати як парламент приймає або не приймає спущені на них рішення, але ми не говоримо про генерацію сильних реформ та ідей всередині самої Ради.

Зеленський бачить себе єдиною і першою людиною, яка керує країною

Парламент міг би бути сильнішим та драйвовішим, але через те, що рейтинг монобільшості збудований на підтримці Зеленського, то й влада переміщається в сторону однієї вулиці.

Також річ, яка може похитнути парламент та взагалі привести до позачергових парламентських виборів – політична корупція депутатів. Щоб вони не говорили про свою чесність, але конверти вони отримують вже майже рік. Тобто кілька сотень людей отримують гроші. До того ж не в національній валюті, що з однієї сторони говорить про непатріотичність, а з іншої – що це досить грамотна позиція, якщо дивитися на нестабільність курсу гривні.

Проте, якщо когось із них зловлять та зафіксують – це може призвести до системної глибокої кризи, яка далі може стати причиною розпуску Ради. Оскільки скандал буде не лише всередині країни, а й на європейському рівні.

Це питання можна було вирішити, якби ми вийшли на середнє арифметичне: робити нормальні заробітні плати, на які би вони погодилися. Але популізм помножений на бажання красиво жити призводить до того, що депутати отримують зарплати в конвертах.

Країна, яка має драйвером економіки аграрну промисловість, але не має свого "аграрного міністра" - виглядає смішно. Промисловість, яка йде на спад і втрачає інвестиційну привабливість в силу застарілих технологій, отримує свого профільного віце-прем'єра. В той час аграрка, яка за рік має приймати мільярдні інвестиції – немає людини, що буде упаковувати весь цей ринок та державу, для того, щоб показати її інвестиційно привабливою. Це або недалекоглядність, або політичні торги на те, хто буде цей потік грошей організовувати та приймати.

Країна, яка має драйвером економіки аграрну промисловість, але не має свого "аграрного міністра" - виглядає смішно

Це був рік, коли прийняли непопулярні закони. Тобто мало хто вірив, що депутати підуть на це. Наприклад, я більше, ніж впевнений, що ні соціологія, ні букмекери не давали шансів на прийняття закону про ринок землі. Також ніхто не вірив в ухвалення закону про гральний бізнес і ще низки. Їх приймали дуже обережно. Все одно залишається традиція попередніх скликань та поколінь - приймати закон під себе. Наприклад, про місцеві вибори. Для партії влади, яка приймала цей документ, він є найбільш вигідним. Можна сказати, що захисту найменших та найслабших там точно немає.

Щодо соціологічних тенденцій – парламент майже повертається в свою соціологію річної давнини. Шалений негатив і лише 9% сприймає. До речі, минулого року Зеленський уже при такому рейтингу, щоправда він його занижував - казав, що 4%, розпускав парламент. Чи буде розпускати цей - подивимося.

Водночас, йде світова тенденція боротьби місцевих еліт проти центральної влади. Не дивно, що така сама ситуація і в Україні, де створення партії мерів - як протест еліт проти центру і їхнього бачення економічної чи фінансової політики. Аналогічна ситуація із "За майбутнє", коли об'єднуються мажоритарники і можуть конкурувати уже проти влади. Це і є підтвердженням світової тенденції боротьби місцевих еліт проти влади. Це мова не про сепаратизм, а про політичну конкуренцію і спробу створювати свій політичний продукт на противагу тому, який уже при владі. Це якраз і є конкуренція ідей, що з точки зору місцевих виборів, цікава річ.

Йде світова тенденція боротьби місцевих еліт проти центральної влади

Практично зі зміною президента відбулася зміна головного політичного та інформаційного ресурсу. Якщо до цього ним був фейсбук, зі своїм позитивом та негативом: фермами, ботами, тисячами людей, котрі писали, які одні люди хороші, а інші погані. То сьогодні ми перейшли в іншу крайність, де на російському інтернет-додатку Телеграм ведеться вся національна політика. Це таке собі викривлене дзеркало, в якому просто створювати будь-який фейк.

У той же час, набирають обертів ютуб-канали. В Україні вже з'являються політичні лідери думок, які мають мільйонні перегляди і за 1-2 роки можуть мати парламентську перспективу. І за останні півроку-рік продемонстрували, що набрані аудиторії потім можуть бути кристалізовані в політичне русло.

Таргетованість ЗМІ теж потрібно відзначити в цей політичний сезон. Велика кількість і інформаційних ресурсів, і телебачення перейшли на таку чітку політичну розділеність - коли хочуть чути тільки свою думку і дуже рідко можуть впускати опозиційну. Така таргетованість призводить до того, що окремі пули б'ють виключно у свою аудиторію, зомбують її, тож це працює радше як російське телебачення. Велика кількість інформаційних каналів за рік змінила свої обличчя і вони почали працювати за російськими лекалами.

Олігархи теж задають тон у внутрішній політиці. Комусь із політиків конкурувати із ними практично неможливо.

Щодо очікувань, я думаю, що пікова точка буде у вигляді місцевих виборів. Про це знаємо ми, і росіяни. Та кількість легалізованого кешу, який заводять на наш ринок, говорить про те, що для них це дуже велика ставка. Якщо вони не зайшли танками, то будуть намагатися зайти через телевізор, місцеві ради і через вплив на центральну політичну владу.

Якщо росіяни не зайшли танками, то будуть намагатися зайти через телевізор, місцеві ради і через вплив на центральну політичну владу

Друге - це вибори в умовах пандемії. Якщо на центральному рівні на політику це не вплинуло, то все ж відкритим залишається питанням, як агітувати в умовах соціальної дистанції, масочного режиму та незмоги збирати великі групи людей. Саме тому така парадоксальна ситуація повинна бути вирішена.

І наостанок, якщо ж давати оцінку роботі парламенту у цьому політичному сезоні, то мені здається це був ще той дитячий садок, коли дітки, яких набрали з вулиці, почали вчитися.

Якщо зараз поговорити з депутатами не на камеру, більшість з них щиро визнають: тільки зараз зрозуміли регламент, як працює державний апарат і чому вони туди прийшли. Обіцяють, що наступний рік буде супер ефективний. Єдина проблема, що для країни обслуговування цього дитячого садка коштувало рік часу, кілька сотень несвідомо прийнятих законів та кілька мільярдів.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Погода