Трудові мігранти стануть локомотивом реформ в Україні

Вони еволюціоністи, а не заробітчани

Історія міграції налічує стільки ж років, скільки і само людство. Почалась вона ще тоді, коли перші чоловікоподібні істоти вийшли з Африки, приблизно 1,5 млн років тому. Пізніше, всім дуже добре відомі приклади міграцій, зокрема у стародавньому світі. Давньогрецькі колоністи розселялися по всій акваторії Середземного та Чорного морів, зокрема заснували великі міста на території сучасної України. Міграція ніколи не зникала в світі, вона є частиною людського потягу до невідомого.

Втім, трудова міграція, навпаки, стимулює їхати у відомі місця, особливо такі, де можна непогано заробити, чи краще влаштувати своє життя, ніж вдома. Це дуже добре знають, наприклад, жителі Мексики, які щороку перетинають кордон з США близько 350 млн разів. ООН вважає мігрантом ту людину, яка перебуває за межами своєї звичайної країни проживання принаймні протягом одного року. Відповідно до цього визначення, Міжнародна організація з міграції оцінила, що в 2017-му році у світі нараховувалося 258 млн мігрантів, з них 164 млн – трудових мігрантів, - пише Василь Воскобойник для "Інтерфакс-Україна".

В Україні, в процесах, пов'язаних з трудовою міграцією, задіяно близько 5 млн осіб. Потрібно розуміти, що трудова міграція має великі соціальні, економічні та політичні наслідки як усередині країни, звідки їдуть мігранти, так і за кордоном. Трудові мігранти мають сім'ї, родичів, майно і все це складно кинути на призволяще, залишившись назавжди закордоном. Звісно, що набагато легше перетворитися на емігранта молодій людині, яка не має великих сімейних чи подружніх зв'язків та хоче подорожувати, бачити навколишній світ. Втім і такі згодом повертаються додому, адже багато хто з них не може змінити ідентичність, залишаючись всередині українцем.

Якщо раніше у світі переважала постійна міграція, коли людина назавжди переїжджала за кордон, то сьогодні панує зворотна тенденція, завдяки різноманітним та дешевим транспортним комунікаціям. Навіть ті, хто прожив за кордоном протягом більшої частини свого життя, часто мріють повернутися на старість туди, де вони народилися і хочуть залишитися назавжди. І не тільки мріють, але і роблять це. Дехто під час емігрантських мандрів встигає змінити різні країни та отримати декілька громадянств та величезний досвід. Країни, які були колись донорами міграції, можуть з часом почати залучати робочу силу з інших країн до себе.

Країни Південної Європи, з яких населення традиційно мігрувало на Північ, в останні 30 років самі перетворилися на об'єкти для еміграції. Так сталося завдяки економічному зростанню та створенню багатьох нових прибуткових робочих місць. І ось вже багато італійців та греків, які десятиліттями жили в Англії та Німеччині, не проти повернутися додому, попрацювати там та жити на пенсії. Так само і українці, які їдуть зараз за кордон, в тому числі молоді, теж будуть вертатися згодом додому. І вони привезуть із собою не тільки знання та гроші, але і змінене світосприйняття, яке не сприйматиме такі потворні риси нашого сучасного суспільства, як корупція, несправедливе правосуддя, відсутність захисту прав власності, наїзди силовиків на підприємців, пасивність більшості людей.

Міграція є потужним елементом зростання світової економіки. Саме вона сприяла еволюції держав та суспільств і збагатила багато культур і цивілізацій. Трудові мігранти є одними з найбільш динамічних членів суспільства, в якому мешкають. Це люди, які готові ризикнути покинути свої оселі і країни заради того, щоб створити нові можливості для себе і своїх дітей. Тому принизлива назва "заробітчани", яку використовують в Україні, не тільки не відображає те, ким є трудові мігранти, але і по суті неправильна.

У нашому суспільстві розповсюджена думка, нібито "заробітчани" - це такі жебраки, яким немає куди подітися, а тільки їхати за копійки працювати за кордон. Але все відбувається навпаки – тих українців, яких не влаштовують мізерні зарплати вдома, і які мають енергію та сміливість, життя виштовхує в інші країни. А пасивні люди, які чекають, поки держава створить їм робочі місця в великою зарплатнею, залишаються вдома і чекають на допомогу від уряду.

Отже, виходячи зі світового досвіду, ми розуміємо, що саме сьогоднішня потужна трудова міграція українців за кордон, за 10-15 років поверне цю хвилю додому, наповнить нашу країну мільйонами громадян нового типу, які стануть локомотивом швидких змін у нашій державі, що вже багато років знаходиться в незрозумілому стані недореформованості. Тому, панове, віднині викидайте з лексикону слово "заробітчани" та міняйте його на більш правильне "трудові мігранти". І відносьтеся з повагою до тих сміливців, які кидають все вдома та їдуть шукати щастя за кордон, але потім перетворяться на головний чинник еволюційних змін в майбутній Україні.