Польща захоплює український ринок міжнародного працевлаштування

Цього року польські робочі візи отримають близько мільйона наших громадян

Ринок праці в останні роки зіштовхнувся зі структурною кризою, яку підсилила пандемія. Автоматизація та скорочення виробництва та сектору послуг вдарила по кількості працюючих у цих галузях. Люди, що втратили кваліфіковану роботу, змушені йти займатися фізичною працею, яка не вимагає спеціальних навичок. Саме таку роботу більшості українців пропонують в сусідній Польщі. Там шукають охочих до праці руками, вантажників, офіціантів, доглядальниць, продавців, кур'єрів, водіїв тощо. Наповнюючи свій ринок некваліфікованими працівниками, Польща досягає вражаючих економічних показників. Її ВВП зростає в середньому на 4,5% за останні роки, а падіння у 2020-му склало лише – 2,7% – один з найнижчих показників у Європі. Поляки дуже добре зрозуміли, що головним чинником економічного зростання сьогодні стають не ресурси, а люди – їх наявність, здоров'я та час.

За словами посла України у Польщі Андрія Дещиці, в цій країні працює 1,5 мільйони українців і навчаються 50 тисяч наших студентів. За оцінками Національного банку Польщі, внесок українців в зростання ВВП країни у 2014-2018 роках склав 11% і продовжує зростати. У ситуації, що склалася, польська економіка не зможе продовжувати свій розвиток без постійного притоку українських трудових мігрантів. Для найму українців на польські підприємства на теренах нашої країни працюють українські, польські та міжнародні рекрутингові компанії. Об'єм цього ринку досить великий (приблизно $500 млн на рік). Тільки за результатами цього року польські робочі візи отримають близько мільйона наших громадян.

Раніше ніхто не звертав увагу на компанію-візового посередника, яка приймала та обробляла документи на отримання візи. І це дійсно не мало особливого значення. Але в цьому році ситуація різко змінилася. В тендері на надання цих послуг для посольства Польщі в Україні несподівано виграла польська рекрутингова компанія Personnel Service. Польські дипломати чи не звернули увагу на конфлікт інтересів, який виникає в ситуації, коли візи видаватиме посередник з працевлаштування, чи це стратегічна мета польської держави – сконцентрувати в одних руках видачу віз та розподіл українців саме по тих підприємствах, які зможуть "домовитися" з урядовцями. А в разі виникнення проблем, чиновники будуть не при чому, адже це приватна компанія Personnel Service незрозуміло куди відправила людину. Що це означатиме для українських громадян? Відтепер всі документи проходитимуть через руки одного посередника, який отримає всю потрібну інформацію не тільки про самого українця, але й про умови його праці в Польщі. Це досить швидко призведе до монополізації ринку посередницьких послуг, а отже і до погіршення умов працевлаштування для українських трудових мігрантів. Тому що монополіст захоче заробити якомога більше, а без конкуренції з боку інших рекрутерів, він зможе цього легко досягти. Будуть при цьому економити на всьому – умовах проживання та роботи і оплати праці. Крім того, українські трудові мігранти не розумітимуть, чому від одних роботодавців віза приходитиме за 2-3 дні, а від інших за декілька тижнів. І вибиратимуть тих, хто швидше готує документи, тобто Personnel Service. Фактично саме ця компанія відтепер стане великим розпорядником українських працівників у Польщі.

Для бізнесу ця історія також означатиме важкі часи. Адже інші компанії-рекрутери вимушені шукати людей за допомогою реклами, витрачати багато часу та грошей на пошук кандидатів для роботодавців, в інтересах яких вони працюють. А монополісту не треба шукати людей – вони самі будуть приходити до нього з документами на візу. Тепер їх можна закидати пропозиціями, маніпулювати польськими роботодавцями (відправляти людей тим з них, хто більше сплатив Personnel Service) та знищити конкурентів по рекрутингу українців до Польщі. Першими постраждають українські компанії, які є маленькими і не зможуть протистояти новому монстру, який через візовий процес контролюватиме величезну частину українського ринку міжнародного працевлаштування. Різниця між українськими та польськими компаніями-рекрутерами, які працюють в Україні полягає в тому, що наші зацікавлені, аби люди попрацювавши за кордоном, поверталися додому та знову користувалися їхніми послугами, а іноземним вигідно, щоб українці їхали у Польщу на постійне місце перебування, забирали свої сім'ї та ставали їхніми клієнтами для пошуку роботи на місцевому ринку. У підсумку знову ми у програші, бо поки вітчизняні законодавці роками думають над прийняттям законопроєктів по захисту трудових мігрантів, поляки створили монополіста, який буде черпати трудовий ресурс прямо на нашій території. Не виключено, що нашим державникам вигідно, коли всі незадоволені життям українці виїжджають з країни назавжди, аби не плуталися під ногами зі своїми протестами та не заважали їм керувати.

Законодавство ЄС досить жорстко регламентує великі сировинні ринки, наприклад, нафти та газу. Виробник сировини не може володіти трубопроводами і бути реалізатором продукції в Європі. Подібне законодавство розроблено для пожвавлення конкуренції та направлено проти монополізації. Чомусь з людьми ця схема не працює. Мабуть, тому, що вони для європейців зараз набагато важливіші за нафту та газ, і ті готові порушувати свої закони, аби залучити українців до себе на роботу.

Василь Воскобойник, для Gazeta.ua