Влада живе у підлітковій "червоній" культурі, яка провокує насилля

Ми маємо "свято непослуху" в масштабах країни

Постійний фонтан диких висловлювань та вчинків від політичної верхівки потребує того, щоб розібратися. Найпростіша версія, тисячі разів повторена у фейсбуку, що ці люди просто недолугі та неосвічені, не витримує жодної критики: я особисто знаю багатьох із них як дуже розумних, освічених, порядних та врівноважених. Тому простих відповідей на складні запитання сьогодні не буде, а буде складніший текст для тих, хто хоче розібратися.

Оскільки різні дикості вчиняють як недолугі невігласи, так і розумні ерудити, то очевидно, що ми маємо справу не з особистими вадами, а з культурним феноменом (для знавців інтегральної динаміки — не лівий верхній, а лівий нижній квадрант). Іншими словами, проривається не внутрішня сутність людей (значна частина з яких є, по суті, досить непоганими), а тиск культурного середовища, де вони перебувають.

Проривається не внутрішня сутність людей, а тиск культурного середовища, де вони перебувають

Культура спільноти людей, пов'язаних спільною управлінською діяльністю, формується знизу або згори. Знизу — це довгий процес проростання і розвитку культури (такий можна побачити, наприклад, у сталих бізнесах). Згори культура формується лідером, і саме це сталося у нашому випадку: адже правляча політична група формувалася швидко і включила незнайомих людей з різними цінностями, об'єднаних попервах лише лояльністю до лідера.

Аналіз цієї управлінської культури дозволяє впевнено заявити, що це "червона" культура, тобто система мікроменеджменту і концентричних кіл влади, побудована навколо лідера. Я вже писав про наслідки такої культури для українського урядування ще тоді, коли Богдана замінили на Єрмака. Події в Офісі президента, парламенті та уряді щодня підтверджують правильність визначення цієї культури як "червоної".

"Червоний" — це не про зовнішні ознаки, а про внутрішні цінності

Ми звикли думати про "червоного" лідера у термінах сильного вождя з могутньою статурою, високим зростом і низьким гучним голосом, який принижує підлеглих, гарчить на всіх та набиває грошима власні кишені, такий собі Янукович. Але це не обов'язково так, адже "червоний" — це не про зовнішні ознаки, а про внутрішні цінності. Яскравий симпатичний лідер, добродушний і веселий, з любов'ю до людей і нелюбов'ю до інституцій, щиро захоплений самим собою (нарцисизм), схильний замикати всі рішення на себе (мікроменеджмент), авторитет якого тримається не на силі, а на її ознаках (мачо, альфа),— це інший варіант "червоного", також досить поширений.

"Червоний" — це підлітковий рівень, знайомий всім батькам. Це важливий період концентрації на собі, на власних почуттях і переживаннях, і він характеризується відчуттям, що навколо тебе крутиться весь світ, а ще й весь світ кидає тобі виклик. Коли розумна й енергійна людина застрягає в цій парадигмі, з часом вона може стати лідером управлінської системи такого ґатунку.

В результаті ми маємо "свято непослуху" в масштабах країни. Я вже аналізував, як важливою складовою перемоги на президентських виборах стало звертання від "бешкетного підлітка" до "внутрішнього підлітка" виборця на противагу традиційному патерналістському підходу від "мудрого сильного батька чи матері" до "внутрішньої дитини" (в моделі Еріка Берна). А оскільки ми живемо у суспільстві підлітків, які постаріли, а не подорослішали, то це спрацювало.

Культура лідера задає культуру спільноти у випадку, коли спільнота створена нашвидкуруч із незнайомців. Отже, вся політична верхівка живе у підлітковій "червоній" культурі колективного непослуху і бешкету, протесту і ресентименту, мікроменеджменту, мачизму, короткострокового бачення, вимоги особистої лояльності та постійних підозр у нелояльності, нелюбові до стратегії та інституційного будівництва, натомість любові до швидких дій, простих рішень, негайних результатів та крутих вчинків під гаслом "що б таке утнути". Тому, як влучно зазначив журналіст Олександр Голубов, тут потрібен не політолог, а підлітковий психолог.

Уся політична верхівка живе у підлітковій "червоній" культурі колективного непослуху і бешкету

Ця культура сильно впливає на кожну людину в системі, і що ближче до центру "червоних" концентричних кіл, то сильніше. Не думайте, що розумному й освіченому тут легко втриматися. Якщо ви так думаєте, то ви ніколи у підлітковому віці не були членом спільноти, яка порушувала якісь дорослі правила. Протистояти такій культурі означає протиставити себе спільноті, а на це не кожен зважиться, та ще й зрадником вважатимуть (це вам не "зелена" культура, де вас прийматимуть таким, як ви є, заради спільної мети).

Ось цим пояснюється "фонтан" підліткових вчинків, висловів та ініціатив, і далі буде, не перемикайтеся.

Поширення "червоної" культури у цілому суспільстві є небезпечним, бо вона провокує насилля і протистояння. Як це відбувається в Америці, ми бачимо. У нас це буде в десятки разів гірше і небезпечніше. Наслідком стане або пружне відштовхування у бік "помаранчевої" культури розвитку, як це сталося наприкінці 2013 - на початку 2014, або залипання на "червоному", як це сталося у 1918-1919.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Тарас Антипович Письменник, сценарист
Погода