Довженко-центр наздогнали дві горе-реформи Зе-влади

Система починає сипатися на наших очах - із реальною загрозою повернути нас у лютий 2014 року

Зе-влада продукує скандали в такому шаленому турборежимі, що не завжди помічаєш, як новий скандал є прямим наслідком попереднього.

Тому пропоную для початку пригадати, як Зе-влада у листопаді 2019 року зґвалтувала конкурс на посаду голови Держкіно. Цей конкурс виграла Юлія Сінькевич, генеральний продюсер Одеського міжнародного кінофестивалю, але вона не пройшла співбесіду в Кабміні.

От не схотіли її призначати - і все тут.

Дмитро Дубілет, який курує Нацагентство з держслужби, тоді мав нахабство заявити ТСН, що причина провалу конкурсу - його надто велика прозорість. На жаль, це не жарт.

Оголосили повторний конкурс, в якому Сінькевич відмовилася брати участь.

Цей повторний конкурс виграла Марина Кудерчук - заступниця голови Запорізької ОДА, відома тим, що у 2017 році, коли вона працювала в муніципальному кінотеатрі ім. Довженка, цей кінотеатр відмовився показувати історичний фільм про героя УПА в День Незалежності, але гостинно приймав у своїх стінах Володимира Зеленського.

Крім роботи у цьому кінотеатрі упродовж кількох місяців, жодного відношення до кіно нова очільниця Держкіно раніше не мала.

Жодного відношення до кіно нова очільниця Держкіно раніше не мала

"Потрібні нові обличчя", ага.

Громадськість гучно обурилася, але справу було зроблено.

І ось тепер Іван Козленко повідомляє: фінансування Довженко-центру було припинене "через кричущу некомпетентність та відвертий саботаж новопризначеної на сумнівному конкурсі голови Держкіно Кудерчук М.М. та начальника управління економічного розвитку та фінансів Міністерства Якубівського В.Л.".

А залишився пан Якубівський фактичним керівником української культури через те, що "безконечне переформатування та "реформування" Міністерства (тричі за пів року!) призвело до повного його паралічу та остаточного провалу державної культурної політики".

Тобто, Довженко-центр зараз наздогнали дві горе-реформи Зе-влади водночас.

Слідом підуть інші провали - бо інерція системи скінчилася, а нагромадження помилок агресивно некомпетентної та ворожої до всього українського влади переростає у системну кризу державного управління.

Система починає сипатися на наших очах - із реальною загрозою повернути нас у лютий 2014 року, одразу після втечі Януковича.

І цього разу Росія вже напоготові.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Тарас Антипович Письменник, сценарист
Погода