Влада нарешті має стратегію. Ми знайшли свій унікальний український шлях
Країна стала людино-центричною
А чого це всі накинулися на пана Шмигаля з його камінг-аутом работорговця. По-перше, чому тільки йому вся слава. Ви ж не думаєте, що це він сам вигадав. Це, очевидно, якась креативна і харизматична натура. І ми пам'ятаємо мрію президента. То ж не прем'єр-міністром єдиним. А, по-друге, нарешті у нас людино-центрична влада. Ми роками цього чекали. Щоб чиновники думали про людей. Аби будували свою діяльність навколо людей. І нарешті мрія здійснилася. Влада думає про людей. Мрії влади і людей співпали.
Ми часто казали, що влада не чує порад. І роками економісти кричали, що за сучасної економіки людина - це головний капітал. Що не так важливі вже природні ресурси чи географічне положення. Важливі люди. І влада нарешті почула. Нарешті влада мислить сучасними економічними категоріями.
Роками економісти кричали, що за сучасної економіки людина - це головний капітал. І влада нарешті почула
Але і свого не цурається. Як заповідав класик. Бо українські традиції понад усе. Особливо ті, які ми пам'ятаємо із сивої давнини. В англійській мові є слово slave, що означає раб. І воно не випадково так схоже на слов'янина. Бо коли англосакси тільки підіймали голову, коли тільки створювали свою державність і формувалося їхня примітивна мова, то слав'янські раби були вже відомі по всій Європі. І ми чомусь забуваємо ті славні часи успішної експортно-орієнтованої економіки Київської Русі, чомусь згадуючи тільки дружину якогось неписьменного французького короля. Ні коли татари з монголами чи монголи з татарами прийшли на наші землі, то вони вже були майже знелюднені. Бо до того часу роздроблена Київська Русь мала багато князів великих мислителів і економістів, а також талановитих вояк. Які лишень іноді ходили набігами на буржуїв з Візантії, а переважно воювали одне з одним. І після кожного такого славетного походу переможець отримував не тільки славу, але й купу полонених рабів. Яких відразу поставляв на зовнішні ринки. В результаті, країну наповнювала експортна виручка. Як зараз і вимагають від влади.
Отже, що ми бачимо? Що нарешті влада має стратегічну стратегію, яка базується на поєднанні сучасних економічних течій і українських традицій. Ми знайшли свій справжній унікальний український шлях. А скоріше повернулися до нього, як повертаємося зараз до міцних господарників, запрошуючи їх очолювати податкову чи митницю. Бо влада має силу визнавати помилки і шукає того, хто є справжнім носієм української економічної думки.
Мине трохи часу, і кожен контракт на аутсорсинг буде узгоджуватись із відповідним чиновником
І це лише початок. Не треба соромитись. Досить дозволяти зухвалому Заходу нещадно експлуатувати українців. Досить. А хіба програмісти та інші айтішники гірші за сезонних робітників? Їх також експлуатують. Вони також працюють на когось, виконуючи принизливі завдання аутсорсингу. І влада завжди дивилася на це крізь пальці. Досить. Українська держава виростила і виплекала цих спеціалістів не для того, щоб якісь там Сорос чи Білл Гейтс наживався на них, не сплачуючи нічого до українського бюджету. Як вони сміють? Мине трохи часу, і кожен контракт на аутсорсинг буде узгоджуватись із відповідним чиновником. Тим паче, в нас вже є Міністерство цифрової трансформації. Треба щоб вони почали працювати вже на користь держави. Яка має піклуватися про своїх. Не дозволяти експлуатацію.
Це справжня державницька позиція. З часом, чим раніше тим краще, має бути створений УкрСпецЗаробітчаниПостач, державний монополіст, який професійно буде опікуватися трудовими мігрантами і іншими українцями, яких безбожно експлуатують на Заході. У нас достатньо міцних професіоналів, які здатні поставити це на потік. Багато кадрів досі перебувають під тягарем люстрації, але це тимчасово. Країні потрібні професіонали. Країні, яка нарешті стала людино-центрична.
