Зеленський прийшов надовго, як Лукашенко і Путін

Порошенко може стати українським Ходорковським

Двадцять п'ять років тому білоруси обрали своїм президентом 40-річного "борця із корупцією" на прізвище Лукашенко. Мій шкільний товариш, який переїхав жити до Мінська ще у радянські часи, кепкував тоді із нього, згадуючи слова дружини Лукашенка про те, що "мій більше трьох місяців ніде не затримується". Так тоді думали усі більш-менш притомні білоруси. Але "непритомних" було набагато більше – понад сімдесят відсотків. Як наслідок, Лукашенко "затримався" на посаді президента на чверть століття і буде там ще стільки ж або навіть більше – скільки проживе. Про політиків та журналістів, які сміялися колись із дуркуватого директора радгоспу, що став президентом, усі давно забули – більшість опонентів Лукашенка живе тепер в Україні.

Двадцять років тому росіяни обрали своїм президентом 49-річного "борця з корупцією" на прізвище Путін. Розбещена Єльциним московська преса талановито збиткувалася тоді з "кремлівського карлика", вважаючи його тимчасовою фігурою і розмірковуючи над стратегією тих, хто насправді керує країною за його спиною. Більшість вважали, що це такий собі Березовський, на чиї гроші Путін прийшов до влади. Де тепер Березовський? Де інші тодішні опоненти Путіна, які вважали його "тимчасовим"? Путін буде там завжди, що б не вигадували наші "політологи".

Торік українці обрали своїм президентом 41-річного "борця із корупцією" на прізвище Зеленський. За рік по тому численні "політологи" змагаються один з одним у тому, хто точніше передбачить його відставку. Вільні від Зеленського українські ЗМІ наввипередки насміхаються над "клоуном", теж не вірячи у його майбутнє.

Вже за кілька років після обрання президентом "антикорупціонера" більшість білорусів та росіян вважали усіх без винятку депутатів та міністрів продажними злочинцями

І дарма. Треба бути або сліпим, або українцем, аби не бачити, що політичний шлях Зеленського – точна копія шляху його білоруського та російського колег. Над ними теж попервах сміялись. Вони ж тим часом робили дві речі. Перша – розставляли відданих їм людей на керівні посади у силових структурах. Друга – робили все, аби остаточно знищити в очах своїх виборців залишки авторитету парламенту та уряду. Вже за кілька років після обрання президентом "антикорупціонера" більшість білорусів та росіян вважали усіх без винятку депутатів та міністрів продажними злочинцями. Не вірите – подивіться або згадайте російські фільми тих часів. Усі погані, окрім президента.

Ще за рік-два, напередодні нових виборів, найбільш самовпевнених бізнесменів посадили. Після цього і в Росії, і в Білорусії головним бізнесменом якось само собою став президент. Усі інші багатіли виключно з його милостивого дозволу. Ну і теракти, як же без них? Після них оті сімдесят з гаком відсотків були остаточно налякані і бачили захист виключно в особі президента.

Ну і теракти, як же без них? Після них оті сімдесят з гаком відсотків були остаточно налякані і бачили захист виключно в особі президента

Отож, поки ми тут жартуємо, на посаді генпрокурора опинилась людина, яка рік тому не могла розраховувати навіть на посаду секретарки у цій установі. А значить – буде виконувати усе, що скаже той, завдяки кому вона так високо злетіла. Не буде – замінять. Продовжують сидіти "вбивці Шеремета", хоча проти них немає жодних доказів.

Дуже боюсь, що незабаром, причому швидше, ніж ми думаємо, стане відомо, хто стане "українським Ходорковським". Перший кандидат – Порошенко, який теж, здається, поки нічого не зрозумів. Згодом настане час "українського Березовського", стати яким має усі шанси той, хто "зробив Зеленського президентом". Далі настане черга ЗМІ, які або стануть лояльними до Зеленського, або просто зникнуть. Це все буде у найближчі два-три роки. А потім, коли опозиція буде розгромлена, на наступних виборах президента проти Зеленського виступить група клоунів. Справжніх. Тому що той, що на посаді президента тепер, є "клоуном" в лапках. Йому тепер вигідно так виглядати. Поки його не сприймають всерйоз. Серед тих, хто все зрозумів, а таких, гадаю, є чимало, вже розпочався, або незабаром розпочнеться кастинг на "українську Ксенію Собчак".

А як же війна? Яка війна, коли ми станемо Білоруссю? Буде "стратегічне партнерство" із Росією і вода в Крим

В тому, що виборці все це підтримають, я особисто не маю жодних сумнівів. До весни 2024-го, а, може, і раніше, в разі дострокових виборів парламенту, усі місцеві "царьки" стануть членами партії "Слуга народу" з метою замінити на виборах до парламенту оту випадкову шоблу, що засідає тепер у Верховній Раді. І буде у нас все спокійно і стабільно на десятки років. Як у Білорусі. Як хочуть насправді оті наші сімдесят відсотків. Вони не говорять поки що про це вголос. Так само, як і Зеленський. Ще час не настав.

Запитаєте, а як же війна? Яка війна, коли ми станемо Білоруссю? Буде "стратегічне партнерство" із Росією і вода в Крим. Запитаєте, а як же ОРДЛО? Ніяк – там теж усе начальство вступить до "Слуги народу". Чому ні?

Микола Несенюк, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Погода