Для України критично важливо опинитися у американській частині світу

В контексті дискусії, що розгортається у мережі, хочу коротко висловити кілька головних тез щодо долі глобалізації, довгострокових світових трендів та перспективних стратегій розвитку, в т.ч. для України.

Зокрема, як людина, що переймається цими викликами вже 30 років і має досвід 15 років у Римському клубі та 5 років як заступник голови комітету ВРУ у закордонних справах і член парламентських асамблей Ради Європи і ОБСЄ.

Моє засадниче твердження - неоліберальна глобалізація 1990-2015 рр. очевидно добігла свого кінця і вже перейшла останніми роками в довгостроковий тренд політичної, економічної і технологічної фрагментизації світу.

Коронавірус лише додатково це проявить і зафіксує. І ніякі сучасні технології цю глобалізацію вже не врятують.

Світ дійсно стане іншим на осяжну для планування перспективу - фрагментизованим і ще більш конкурентним.

Принаймні на кілька десятиліть - по-суті на увесь горизонт потенційного стратегічного планування для України з метою боротьби за наше "місце під сонцем".

Амбіційна ідея деяких колег про необхідність "стратегічного планування на 30-50 років наперед і середньострокового планування на 5 та 10 років" цілком слушна для мега-суб'єктів світової історії. Але не для нас.

Для таких окремих цивілізацій як США і Китай такі "наполеонівські" плани може й можливі. Але ніяк не для України.

Нам слід тверезо оцінити своє місце в історії та на геостратегічній мапі світу. І якомога скоріше раціонально обрати реалістичну стратегію забезпечення гідного майбутнього свого народу як суб'єкта історії, а також партнера, нехай і молодшого, для Лідера глобальних перегонів на осяжну нині переспективу.

Для України (як до речі, і для Польщі) критично важливо опинитися у правильному фрагменті - американській (англо-саксонській) технологічній, економічній і політичній частині світу і спробувати вбудувати свою реальну інноваційно-виробничу економіку саме в цей, справді найпередовіший, фрагмент створення світової доданої вартості.

Приміром, збереження і майбутнє нашої аерокосмічної галузі об'єктивно вимагає інтеграції Антонова, як глобального розробника і виробника лінійки транспортників, в асоціацію з Boing. А нашого "Південмаша" як підрядника NASA і можливого об'єкта інвестицій одного з американських мільярдерів-ентузіастів космічної експансії людства.

Так само як майбутнє нашої ІТ галузі можливе лише через її глибоку й якнайширшу інтеграцію в Силіконову долину та американські розробки з "штучного інтелекту".

Справжня українська інтелектуальна і політична еліта, що прагне врятувати свій народ в цей переломний момент історії, не має іншої ради як згуртуватися навколо бачення України і Східної Європи як крила Євро-Атлантичної цивілізації з однозначним англо-саксонським лідерством і США як її провідником.

Ще маємо шанс вскочити в цивілізаційний потяг, що відходить.

Більше того, злетіти, як птах у зграї, що вірогідно й далі вестиме за собою людство.

Оригінал