Павелко прагне знищити "Динамо"

Його війна з Суркісами безперспективна

Не думаю, що варто довго обговорювати дивне рішення асоціації футболу покарати київське "Динамо" домашнім матчем без глядачів за поведінку уболівальників у Харкові. Дивне для тих, хто зважає на міжнародну практику, згідно якої за безлади на стадіоні карають або стадіон, або тих, хто вчинив безлад, або тих, кого вони підтримували. Аби додуматися покарати за це інший стадіон - слід бути українським футбольним чиновником і люто ненавидіти "Динамо". Чому так сталося? Давайте розберемося.

Отож, Андрій Павелко, який став керівником Федерації футболу України 2015 року, встиг за цей час практично повністю вичистити футбольний простір. У областях та районах футбольна влада повністю підконтрольна Павелку, бо саме ним туди поставлена. Чемпіонат України перетворився на сумне видовище із порожніми трибунами, вкрай низьким рівнем команд та "вічним" чемпіоном в особі "Шахтаря", чий власник продовжує багатіти, незважаючи на війну та періодичну зміну влади. Національна збірна перетворилася на філію згаданого "Шахтаря" із бразильцями. На футбол у нас тепер масово ходять лише на матчі збірної та Ліги чемпіонів за участі того самого "Шахтаря". І це більш ніж влаштовує президента федерації футболу, яку він перейменував на асоціацію, аби поменше згадували його попередників. Не життя, а повна ідилія! Живи і насолоджуйся метушнею підлеглих та поїздками на міжнародні конгреси!

І всю цю ідилію, увесь цей запланований Андрієм Павелком на десятиліття комфорт псує київське "Динамо". "Мешает жить", - як сказав би незабутній Віктор Янукович. На матчі "Динамо", попри всі нинішні проблеми команди, нахабно продовжують ходити глядачі! Звісно, не десятки тисяч, як колись. Але на ігри "Динамо" у всеукраїнських змаганнях все одно ходить людей більше, ніж на матчі усіх інших команд, включаючи той самий "Шахтар". Ці глядачі у Павелка просто кісткою в горлі стоять! Тому що за задумом нинішніх керівників українського футболу публіки на стадіоні бути не повинно. Лише керовані "розумними дядями" фанати, які в разі потреби кричатимуть все, що скажуть. А київські фанати керуванню якось не піддаються. І це непорядок!

Саме тому матчі національної збірної Павелко проводить чимдалі від Києва, а фінал Кубка України цього року запхнув аж до Тернополя. А що робити? Єдиний раз за два останні роки збірна зіграла в Києві минулої осені. І саме на цій грі Павелко примудрився, за чутками, отримати публічного ляпаса від Григорія Суркіса, якого він ненавидить. А як інакше ставитись до людини, якій багато років заглядав у рота, намагаючись вловити її волю? І хоча формально Суркіс-старший не має стосунку до "Динамо", взаємна неприязнь колишнього і нинішнього керівника українського футболу зачіпає цю команду.

Думаю, що ідеальним для Павелка варіантом було би просування київського "Динамо" шляхом "Дніпра", "Карпат", "Металіста" або "Чорноморця", від яких залишились лише цифри у довідниках. Щоб клуб або збанкрутував, як "Дніпро" чи "Металіст", або загруз у боргах та взаємних суперечках, як "Карпати" та "Чорноморець" і не заважав би царювати "Шахтарю".

Але не виходить. І річ тут не в братах Суркісах, з якими Павелко знаходиться у стані холодної війни. Народ йде на стадіон не заради Суркісів, а заради "Динамо"! І нічого, що зіркові часи команди вже стали далекою історією, а молоде покоління футбольних уболівальників знає Лобановського лише у вигляді пам'ятника. Все одно "Динамо" залишається для українців чимось більшим, ніж просто футбольна команда, яка вже скоро як сто років виходить на поле у біло-синій формі із літерою "Д" на грудях.

"Динамо" за ці роки пережило і "сталіністів", і "фашистів", і "будівників комунізму", і "демократів", і "донецьких", і тих, хто був після них. Переживе і Павелка. Тому керівнику УАФ можна розслабитись і не витрачати дарма сили і нерви.

Що буде найближчим часом? Як на мене, ворожнеча між Суркісами та Павелком безперспективна. Тому що все має вирішитись на футбольному полі. Дуже хочеться вірити, що щаслива зірка, яка супроводжувала "Динамо" понад дев'яносто років, залишиться з ним і надалі. І команда, врешті, знову буде грати у такий футбол, на який підуть десятки і сотні тисяч глядачів. Не запитуючи на це дозволу ані у Павелка, ані ще у когось.

Микола Несенюк, для Gazeta.ua