Обережно, успіх: що ховається по той бік глянцю

Часто ми вимагаємо неможливого не лише від себе, а й від своїх дітей

Як не крути, а сучасний світ зациклений на успіхові. Як часто, переглядаючи стрічку в соціальній мережі, ви бачите знайомих, які світяться від щастя у спортивному залі, хизуються відпочинком на Мальдівах, або черговою блискучою статуеткою? Здається, без успіхів нормальне людське щастя неможливе, та й життя не життя.

Але це тільки здається. Існує великий ризик потрапити у пастку: "здаватись, замість бути". Це як у спорті: простих дистанцій нам уже недостатньо і ми прагнемо великих марафонів та гучних рекордів. І хоча насправді, нема нічого поганого у прагненні до кращого життя, але важливо розуміти, яку ціну ми готові за нього віддати.

У прагненні до 100% успіху ми не шкодуємо величезних ресурсів: часу, фінансів та сил, і часто не помічаємо, як втрачаємо себе у цьому шаленому вирі. Ми перестаємо розрізняти, де ми, а де – розрекламований та розкручений бренд нас самих… Часто це уже лише глянцева оболонка, обкладинка, за якою ховається страх програшу та невпевненість у собі.

Вчителю потрібні високі бали, тренеру – кращі результати, а нам – вражаючі фото для фейсбуку та інстаграму... За цим усім ми перестаємо бачити справжніх себе і своїх дітей із власними почуттями та бажаннями

Ми вимагаємо неможливого уже не лише від себе, а й від своїх дітей: "приніс зі школи 9, чому не 10?", "приніс 11, чому не 12?", "приніс 12, чому не олімпіада?" Безліч гуртків... Вчителю потрібні високі бали, тренеру – кращі результати, а нам – вражаючі фото для фейсбуку та інстаграму... За цим усім ми перестаємо бачити справжніх себе і своїх дітей із власними почуттями та бажаннями.

У такій ситуації діти або включаються у процес досягання, як і ми, або у них спрацьовує захисний механізм: "мені нічого не треба".

Найнебезпечнішою є ситуація, коли дитина намагається досягти успіху будь-якою ціною як еквіваленту батьківської любові. Десь глибоко в дитячій підсвідомості формується установка: "мене будуть любити тільки якщо я буду успішним". Таку деструктивну модель мислення, як правило, дитина успадковує від батьків.

Таке мислення робить нас вкрай залежними від чужої думки. Якщо хтось сумнівається в наших успіхах, або знецінює здобутки – то це відчувається не просто як "неприємно", а як "я нещасний".

Філософія успішності ґрунтується на порівняні себе з іншими

Філософія успішності ґрунтується на порівняні себе з іншими. У такому разі моє щастя можливе лише тоді, коли я кращий і є гірші за мене. Коли в мене телефон останньої моделі, брендовий одяг, а каву я п'ю лише у дорогому ресторані. Навіть якщо моя заробітна плата цього не дозволяє. "Здаватись, замість бути"…

Такою людиною легко маніпулювати. Саморуйнування задля досягання мети стає звичною справою для наших дітей на тлі перенавантаження у школі, гуртками і секціями (ілюзія успіху від батьків). Це може навіть підштовхнути дітей та підлітків до самогубства. Така модель знищує людяність і виховує жорстокість за принципом: мета виправдовує засоби.

Модель "успіху будь-якою ціною" руйнує психічний імунітет, погіршує емоційний стан та призводить до появи хронічної невдоволеності. Це може виглядати як: "я недостатньо гарний" або "ти не достатньо гарний". Тобто постійне знецінення себе та оточуючих. Це заважає вибудовувати здорові стосунки.

Треба частіше нагадувати собі: я гідний поваги незалежно від власних успіхів чи невдач

Щоб викараскатися з "пастки" успішності, треба якомога частіше питати себе: чого я хочу насправді; цього хочу саме я, чи моє оточення; що трапиться, якщо я буду виглядати не успішним в очах інших людей; що робить мене по-справжньому щасливим? Треба частіше нагадувати собі: я гідний поваги незалежно від власних успіхів чи невдач.

Сучасна філософія успіху призводить до того, що ми втрачаємо таку важливу річ як простий душевний контакт. Ми перестаємо бачити справжнє один в одному, а лише успішність або її відсутність, забуваючи, що ми не є тотожними нашим здібностям, і що ми самі – є багатограннішими, аніж наші здобутки та перемоги.

Ольга Тимошенко, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Погода