У наших стосунках з Росією невідомо, хто кого колонізував
Українці легко інтегрувалися в імперії, які їх поглинали. Бо були "на рівні"
Чому ми не зовсім "постколоніальна" країна?
Тому що в наших стосунках з Росією часто невідомо, хто кого колонізував. Бо з Теофана Прокоповича народилася модерна російська політична теорія (згубна для нас, щоправда). Бо від Сковороди йде традиція російської філософії (через Юркевича до Соловйова). Бо з Гоголя модерна російська проза.
Часто те, що ми створювали для росіян (концепцію самодержавства у Прокоповича, наприклад - чи концепцію федералізованої імперії у Драгоманова), било бумерангом по нас самих.
Але головне - це те, що українці легко інтегрувалися в імперії, які їх поглинали. Бо були "на рівні". І в Речі Посполитій, якій ми "подарували" княжу аристократію. І в Російській імперії, якій подарували модернізацію/вестернізацію. І в СРСР.
Нас колонізували ті, хто на нас схожий, а тому ми могли бути схожі на них
Наша особливість порівняно з "класичними" колонізованими народами полягала саме в тому, що поріг асиміляції у нас завжди був дуже низький. Нас колонізували ті, хто на нас схожий, а тому ми могли бути схожі на них. І, аби стати вмілими імперцями, нам треба було просто швидко про себе забути. Індус не міг про себе забути в Британській імперії, бо він надто несхожий на британця. Українець міг про себе забути в Російській імперії, бо він надто схожий. Залишалося тільки прізвище, яке можна було швидко змінити.
Саме те, що ми відчували себе надто рівними (чи кращими) і надто схожими на "імперців", було вірусом, який нас знищував. Спокусою амнезії і забуття.
Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.
